Як спланувати похід в гори Карпати?

   Уже якось писав "як спланувати подорож?", а тепер, коли писав розповідь про свій перший похід в гори, згадав, як я планував похід на гору Парашка, а після цього уже й усі решта походів і вирішив поділитись досвідом.
   Отож, як спланувати похід в гори?
   Час. При плануванні маршруту визначіться на скільки днів ви маєте можливість іти в похід, тут варто врахувати і час витрачений щоб добратися до місця початку маршруту і час на повернення додому з кінцевої точки. Адже якщо для жителя Ворохти похід на Говерлу і повернення додому займе один день чи навіть менше, то мешканцям Києва на це саме сходження доведеться використати два дні.
  Маршрут. Визначившись з часом, підбираємо маршрут походу. Спосіб перший вводимо в google  "Туристичний маршрут на 1,2,3,4,5 ... ( виберіть потрібну цифру) днів" вам видасть сайти з переліком маршрутів. На цих сайтах ви зустрінете різну інформацію від опису чийогось походу до запланованого комерційного походу котрий, як правило коштує дорогувато (скільки мені коштує похід можна подивитись тут), але зараз, нам не важливо ні ціна ні опис, зараз головне підібрати маршрут котрий найбільше нас зацікавить. Тож переглядаємо фото і вибираємо декілька маршрутів, краєвиди з яких нам найбільше сподобались. Тепер мабуть найважливіше, врахуйте свої, а також, фізичні можливості групи. Швидкість швидкої ходьби людини, якщо вірити вікіпедії 5-6км/год. В горах ця швидкість, як правило нижча, а в такому чудовому районі Українських Карпат, як Горгани ця швидкість може падати до 2-2.5 км/год.
   У виборі і плануванні маршруту також допоможе Google Earth
Вибираємо в боковому меню - Глерея -> Wikiloc

   На мапі з'являються значки маршрутів

Скільки коштує похід в гори.

   Коли писав, як спланувати похід, заодно вирішив поглянути, скільки зараз коштує похід в гори, в  так званій комерційній групі і порівняти з тим, скільки мені коштує похід тим самим маршрутом.
   Отож до прикладу візьмемо 2-3 денний похід на Петрос і Говерлу. Вартість комерційного походу з тих, що я знайшов від 500 гривень до 1000, деякі беруть тільки в валюті - 70 доларів)
   З інформації, що прочитав в цю суму входить: трьох разове харчування, послуги інструктора, медична страхування, а також використання казанків, сокир і тд.))) Оце використання сокир і казанків мабуть дописали, щоб хоч якось виправдати суму. Зауважте їжу хоч і закупляють організатори, нести продукти будете ви. Раніше ще в вартість включали трансфер з Заросляка в Ворохту а це ще приблизно плюс 250 - 300 гривень за бус на вісім чоловік. В вартість походу не входить: прокат спорядження, вхід в заповідники, проїзд.
   Вибравши найдешевший комерційний похід вартістю 500 гривень, можна сміливо приплюсувати проїзд з вашого міста до старту маршруту і повернення, порахуйте самі скільки це коштує, трансфер з Заросляка до Ворохти мінімум 35 гривень, вхід 20 гривень. Мабуть в сумі вийде мінімум 800 гривень.
   А зараз порахую яка реальна вартість походу по цьому маршруту, або скільки б мені коштував цей похід.
Продукти
   Розрахую на два дні. Два сніданки, два обіди, дві вечері. Максимум 200 гривень - хліб консерви, макарони або рис чи гречка, згущене молоко, шоколадні батончики. Якщо думаєте, що в комерційному поході вас годуватимуть чимось іншим - помиляєтесь).
Дорога
   Квиток в плацкарті зі Львова в Кваси з резервуванням коштує 67 гривень, Ворохта - Львів 62 гривні. Проїзд бусом з Заросляка нехай 50 гривень, навіть коли ідеш один завжди можна домовитись з якоюсь групою щоб під'їхати разом. Коли все додати, на дорогу потрібно 179 гривень.
Спорядження
   Тут усе просто або своє, або з прокату, або позичене в друзів. На рахунок казанка і сокири то з собою в похід беру армійський казанок куплений колись давно за 30 гривень, а сокирою ніколи в походах не користувався і скажу чесно небагато людей в дводенний похід тягнуть з собою сокиру.
   Вхід в заповідник коштуватиме приблизно 20 гривень. Медична страхівка необов'язкова).
Все разом 400 гривень і це максимум.
   Тепер знаючи скільки реально коштує похід в гори можна порівняти суми і спробувати самим спланувати похід. Звичайно, людям котрі до того ніколи раніше не були в поході не варто відразу іти туди самим, в такому випадку знайдіть досвідченого туриста-провідника, котрі за символічну суму водять групи Карпатами. 

Фото з походу Центральними Горганами / Photos from the hike on central Gorgany

Україна
Івано-Франківська область
Українські Карпати
Горгани

Ukraine

Ivano-Frankivsk region

Ukrainian Carpathians

Gorgany

Як все починалось. Центральні Горгани. Мій перший похід, вершинами: Висока, Ігровець, Лопушна, Сивуля плюс бонус - водоспад Салатручіль

   Маршрут походу: село Осмолода - гора Висока - гора Ігровець - перевал Боревка - гора Лопушна - гора Велика Сивуля - гора Мала Сивуля - урвище Пекло - полонина Боярин - водоспад Салатручіль - село Бистриця.

  Було це літом 2012 року. Знайомий запропонував сходити в гори в справжній похід з безрозмірними рюкзаками, марш кидками на кілька км, посиділками біля вогню і тд і тп. Коротше, повний набір походу в гори, романтику якого вже давно описали в всіх подробицях)
   Та вирушаючи в свій перший похід я ще не знав ні про маршрут, ні про назви гір - на які іду, ні про те що маршрути можуть бути марковані, ні про колиби в яких можна переночувати, ні про... Легше сказати, що знав), а знав про те, що для походу в Карпати потрібно намет, спальний мішок, карімат, казанок, хороше взуття і ще дещо прочитавши в Googlі вбивши в пошук: "Що потрібно брати в похід" почав пакувати свій рюкзак, тоді я ще не знав, про круте словосполучення туристичне спорядження  - тоді я ще багато чого не знав... 

   І от запакував я свій старенький рюкзак, який купив ще років вісім назад. Звісно все що так буде необхідно, на мою думку, в поході до нього не помістилось та думаю з цією проблемою стикався кожен хто перший раз збирався в похід).
   Підйом заплановано на 4:00. Встав напялив джинси,  футболку, взув берци і почуваючись ледь не Індіана Джонсом , взяв рюкзак і попер на зустріч небаченому.
   5:00 зустрілись у Львові на Стрийському автовокзалі з тими, з ким повинні штурмувати суворі вершини запакувались в автобус та й поїхали.
   Долина, вигружаємось з автобуса. Від знайомих, які чекали нас там, взнаємо що автобус на Осмолоду від'їхав 10хв назад. Наступного чекати - години три, беремо бус.
   Бус мчить на зустріч гірським вершинам, нові знайомі діляться історіями про свої попередні походи, вони - на відміну від мене уже мають справжній досвід гірських походів.
   Осмолода, про Осмолоду я чув раніше з розповідей колєги, котрий має будиночок в селі Дуба, склалось враження, що в Осмолоді проживають тільки чаклуни і відьми. Це тепер я знаю, що Осмолода одне з найкращих сіл для "зеленого туризму" і пункт через який проходять та звідки починається багато мальовничих маршрутів для пішохідного туризму.
   Вигрузивши рюкзаки, робимо останні приготування і починаємо похід.

Карта (мапа): Центральні Горгани. Гора Висока, Ігровець, Лопушна, Велика і Мала Сивуля

Маршрут: село Осмолода - гора Висока - гора Ігровець - перевал Боревка - гора Лопушна - гора Велика Сивуля - гора Мала Сивуля - урвище Пекло - полонина Боярин - водоспад Салатручіль - село Бистриця (приблизно 35 кілометрів)

Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Опис походу тут

Фото з походу тут

Переглянути інші карти (мапи) можна тут

Славське і прогулянка на Тростян

   Славське - місце відоме кожному жителю Львівської області, кожному лижнику, кожному хто любить зелений туризм. Славське, їдучи в це місто, я вперше побачив гори, тоді навіть не здогадувався, як гори змінять моє життя ...
   Тростян - перша гора на яку я піднявся, думаю для багатьох вершина гори стала першою куди вони здійснили сходження). Зимовий Тростян відомий своїми стрімкими схилами - котрі так полюбляють лижники, мабуть багато львів'ян і не тільки, тут вперше стали на лижі.
   За останній місяць, можливості піти кудись в похід чи поїхати до котрогось з замків не було, а тут колєги запропонували з'їздити в Славське на матрасний відпочинок або по модному зелений туризм).
    Проблем з пошуком житла ніяких, вбиваєш в google - "житло Славське" і перед нами ціла купа сайтів з усім чого душа забажає, тут вам і фото кімнат і номери телефонів і можливість замовлення online. Не дивуйтесь моїй реакції на знайдене, в часи коли я останній раз їхав в Славське займатись "зеленим туризмом"), потрібно було обдзвонити всіх знайомих, випитати в них номера телефонів господарів, що здадуть кімнату, уточнити які умови, ціну і тд і тп., а ще більша половина номерів були на стаціонарний телефон і потрібно було застати господарів вдома. Хоча кілька разів їхали так і попередньо не знайшовши житла з надією, що на вокзалі в Славську будуть люди котрі зустрічаючи приїжджих голосно вигукували: "Квартири, кому потрібні квартири". Хто їздив так - той мене зрозуміє).
   Знайшовши житло, ціни до речі майже не змінились з тих часів - від 50 гривень і далі, колєги взяли білети, а я на жаль зранку виїхати з усіма, швидким поїздом Львів-Мукачево не зміг, тож добирався електричкою Львів - Лавочне, котра їхала до Славське три з половиною години))), зате вона в Стрию стоїть 10хв - тож є можливість перекурити, хоча вийшовши з вагону поки допоможеш повитягувати бабцям сумки і молодим мамам коляски то на заслужений перекур залишається десь п'ять хвилин чи навіть менше), а ледь не забув, ще їдучи в електричці десь під селом Гребенів побачив з вікна оленя, коротше кажучи були і свої плюси).
   17:10 Славське, зідзвонився з колєгами, доповів про прибуття і сказав, що вирушаю до місця поселення, спитали чи потрібно іти за мною на вокзал, будиночок де ми жили був через дорогу, навпроти підйомника на Тростян. Як дійти до Тростяну я ще пам'ятав хоча з того часу коли був там востаннє пройшло уже багато часу, тож сказав, що знайду і покрокував до місця проживання дорогою роздивляючись Славськ, останніх кілька років бачив його лише крізь вікна поїздів котрими їздив в Воловець, Мукачево, Ужгород та ін.

Час пік або коли бракує часу на шлях до мрії.

   Час пік, вікіпедія пише, що час пік - це часові проміжки найбільшого навантаження на транспортну систему міста. Стаються в будні дні, при переміщенні людей із місць проживання на роботу... Детальніше тут).
   Навіть не задумувався раніше, скільки часу витрачаю щоб добратись на роботу і додому, доки не забракло часу на улюблену справу - подорожі. Справді, зараз з роботою та ще деякими справами уже більше місяця безвилазно просидів вдома, з білою заздрістю дивлячись на людей з рюкзаками, коли проїжджав повз вокзал.
   Якось їдучи на роботу подумав цікаво а скільки нас таких зараз - людей, котрим бракує часу? Часу на улюблене заняття, що томляться в години пік добираючись туди, куди зовсім не хочеться, котрим ночами сняться гори і прокинувшись вранці під звуки будильника, змушених з певних причин іти не за мрією а деінде... Хтось скаже, що ніхто нам в цьому не винуватий і кожен сам обирає шлях яким піде піднявшись з ліжка на початку нового дня і буде правий на 100%, але думаю він погодиться зі мною, коли я скажу, що не так вже й легко відкинути все, що нав'язується з дитинства, навіть - коли вирушаєш за своєю мрією.
   Та все одно, нехай не відразу нехай з багажем непотрібних стереотипів успіху і щастя, ми - все ще залишаючись частиною цієї чудернацької системи, котра заставляє людей замість того щоб насолоджуватись кожним світанком, кожним початком нового дня, зливатись в масу невиспаних, злих, дратівливих, метушливих людей. Ми робимо маленькі кроки на зустріч мрії, помаленьку викидаючи непотрібне з свого життя і наповнюючи його новим тим, що вже обрали ми самі.
   А поки ми ще частина, вранішньої не виспаної юрби котра прямує не туди куди хочеться, а куди "потрібно" - впізнати один одного в цій юрбі важко. Та інколи можна помітити, як в час пік хтось на мить закриває очі і на його устах з'являється посмішка, можливо це тому, що хоч зараз ми і в метушливому місті та в наших очах назавжди залишились відблиски гірських вершин...
   Ось такі думки бувають коли десь стоїш в години час пік, а в житті той період - коли бракує часу...)