Фото із Збаразького Замку

 Україна

Тернопільська область

Збараж

Збаразький замок

"На Збараж!" - вчув я ту фразу давно, в доволі відомому кіно "Вогнем і мечем". Та й шось засіла вона в моїй макітрі. І от через енну кількість років, я, таки пру на Збараж))).

Блакаром до Тернополя, в Тернополі нас вже двоє і з Тернополя, рейсовим автобусом до Збаража.

В Збаражі похмуро, дощ, але якось не холодно і навіть дощ не псує настрою.

Шукаємо дорогу до замку, добре, шо хоч смуртфон був, бо з моїм "кнопочним", я б ше не скоро "зорієнтувався на місцевості", шось блуджу в містах, аж страх), а народу, через дощ, на вулицях Збаражу було, як кіт наплакав - навіть спитати нема в кого.

Но, завдяки передовим і новітнім технологіям типу гугломапс і жопіес, ми таки прийшли до мурів Збаразького замку.

Кому цікава історія Збаразького замку - зможете ознайомитись з нею ось тут, ну, а для чого я то всьо буду переказувати?) Якшо там так файно все описано. Лише додам, що в Збаразькому замку, іноді проводяться фестивалі та різні цікаві заходи, як от - "Реконструкція битви за Збаразький замок". На жаль, всі ці події не є "хронічними", але за різними цікавими заходами, що повинні відбутися, можна стежити ось тут і відповідно спланувати під них свою поїздку в Збаразький замок.

Фото з походу Свидовцем. Від Драгобрата до Квасів

 Карпати

Свидовець

Гора Жандарм

Гора Велика Близниця

Гора Близниця

Полонина Браїлка

Свидовець. Частина 3)

    Маршрут: Драгобрат - Перемичка - гора Жандарм -гора Близниця Велика - гора Близниця - полонина Стремчеська - полонина Браїлка - Кваси

   Поїзд Київ-Рахів привіз нас в Ясіня, а звідти ми і ще кілька груп (лижники, сноубордисти), спакувались в УАЗ "таблєтка", що вивіз весь "різношерстний" народ до Драгобрату.

   Дорогою встигли потриндіти про всяке і навіть познайомитись), а в Драгобраті розбрелись, хто куди, шоб можливо, вже й не звидітись більше, а як сі звидимо то певно й не впізнаємо один одного, так буває з випадковими попутниками.

   Як вже казав: "Хто куди", а ми на свидовець, стартуємо з Драгобрату і йдем - доки зайдем, там по часу буде видно). Ця частина Свидовця, в порівнянні з моєю попередньою прогулянкою Свидовцем, зручніша простотою добирання і вибирання з гір до "цивілізації".

   Гори зустріли нас туманом і снігом, внизу таким добротним, пухнасто-лапатим снігом), а вже ближче до верхів - зернистим, таким, шо троха січе писок.

   З Драгобрата піднімались до Перемички під горою Стіг, бувало, що місцями навіть розвиднювалось,

Карта маршруту Свидовцем. Від Драгобрата до Квасів

   Маршрут: Драгобрат - Перемичка - гора Жандарм -гора Близниця Велика - гора Близниця - полонина Стремчеська - полонина Браїлка - Кваси (приблизно 14 кілометрів)

Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Добратись в Драгобрат не було проблемою, принаймні раніше. Їдемо в Ясіня, а звідти була ціла купа УАЗіків, що везли до Драгобрату, як зараз, не скажу, бо чесно - не знаю).

Фото з походу в урочище Кізі-Увлоги, хребет Розшибеник та гір Мунчел, Гутин-Томнатик, а також озер Бребенескул, Несамовите

Карпати

Чорногірський хребет

Кізі-Увлоги, Розшибеник і Гутин-Томнатик, а також озера Бребенескул та Несамовите

   Маршрут: Урочище Кізі-Увлоги - хребет Розшибеник - гора Мунчел - озеро Бребенескул - гора Гутин-Томнатик - озеро Несамовите - полонина Туркульська

   Чорногірський - один з найпопулярніших і найкрасивіших гірських хребтів Українських Карпат. Окрім, популярних туристичних маршрутів Чорногорою, є ще доволі багато цікавих місцин, куди не ведуть марковані туристичні маршрути і там рідко зустрінеш людей, на відміну від Говерли чи Попівана, де влітку народу, як бджіл в вулику. От до таких місць ми й вибрались цього разу.

   Автобусами добрались зі Львова до Верховини, ще й пощастило втрапити на автобус до села Бистрець і вже десь біля полудня, були ми на початку маршруту.

   Перекус, троха поплескались в ріці та й в дорогу. Вже знайомими місцями, з села Бистрець, йшли до Гаджини, 

   а точніше, до доволі затишної місцини, де й хоч буває багацько народу, але все одно, якось в тому місці затишно, як вдома).

   Дійшли ще засвітла. Правда, дорогою до місця ночівлі було загублено шєпку, тож частина групи повернулась на пошуки. Бо шєпка в поході то є важлива річ, як не крути. Зак одні шукали шєпку, інші розкладали табір, збирали дрова і готували вечерню. Нічо так, інколи, губити шось), зак походив-пошукав, прийшов, а вже всьо готово, лишилось тіко наїстися і спати. 

   Спати, правда пішли не одразу, звичайно ж ще доволі довго сиділи довкола столу, дивились в вечірнє небо і ділились історіями з попередніх походів. 

   А, шєпку таки було знайдено).