Вітаю нас, з міжнародним днем туризму

   Нехай останнім часом турист більше асоціюється з пацюкуватим чуваком в руках з іфоном, котрого привезли комфортабельним автобусом і люди, в чиїх жилах тече кров першовідкривачів, все більше називають себе мандрівниками. Та, як б там не було, хай хоч горшком називають, ми залишмось тими ким є, наші безрозмірні, туристичні, рюкзаки в котрих ми носимо наше ліжко, наш дім і тд., залишились символом свободи з яким, ми йдемо. Йдемо разом, йдемо окремо, кожен сам по собі, але знаходимо спільну мову з кожним хто зустрінеться на нашій дорозі. Неважливо куди веде наш шлях - через гірські вершини чи неонові вогні великих міст, та раз в місяць, рік, життя ми спаковуємо свій рюкзак і вирушаємо на зустріч з новому....
   Нас не розуміють мешканці коробок, але такі, як ми вперше дійшли до краю світу, перепливли океан, піднялись на найвищі вершини. Наша дорога не завжди стелиться рушником під ногами, але це не зупиняє нас, бо кожен іде за своїм, за своєю мрією і заблукати нам нереально, тільки не дійти. Тож нехай кожен дійде до своєї мети, до того за чим він вирушив в дорогу, покинувши комфортну буденність на зустріч холодним, голодним, важким, але  таким справжнім, незабутнім, яскравим і незважаючи на все -  своїм стежкам та дорогам.

Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять що завгодно (Данте)

Фото з походу на гору Кукул / Photos from the hike to the mountain Kukul

 Ранок в горах, поблизу села Вороненко / Morning in the mountains near the village Voronenko

Третій соло похід. Гора Кукул.

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 

   Третій соло похід. Як і у випадку з мандрівкою в Чернівці і Хотинську фортецю, можливість кудись виїхати за межі Львівської області з'явилась нежданно-негадано.
   Вільного часу майже три дні, вирішую іти в похід. Склалось так, що люди з котрими переважно ходжу, або уже в поході, або не можуть приєднатись.
    Ось і прийшов час для третього соло походу). З переглянутих варіантів маршрутів - обрав іти з Вороненка на гору Кукул і спускатись в Ворохту. Протяжність маршруту приблизно 25 км, в село Вороненко доберусь поїздом Львів-Рахів, з Ворохти до Львова доїхати уже не проблема у час повинен вкластись).
   15:57 відправлення зі Львова, а далі 6 годин в поїзді.
   Поки в тамбурі чекав на зупинку, встиг поговорити з місцевою мешканкою, краще б не говорив). Наслухався історій, про рись, що завелась неподалік села і кілька днів тому з'їла барана, про вовків, котрі, як розповіли чабани, нещодавно перейшли границю, яку з границь - стару чи нову, уточняти не було бажання, вистачало з мене рисі).
   22:30 село Вороненко. Те, що пише в білеті 21:57 - брехня, як сказала місцева мешканка, потяг Львів-Рахів, завжди прибував у Вороненко о 22:20, тепер, правда, приїхав трішки пізніше). Вийшли з потяга, розійшлись. Ввімкнув ліхтарик, іду собі і думаю то про рись то про вовків))), а довкола темно, зорі світла багато не дадуть, місяця зовсім ніде не видно, добре, що хоч замінив батарейки в ліхтарику.
   Поки ішов селом, під гавкіт собак і де не де світла від лампочок на веранді будинків, думки про рисей і вовків були, якісь, веселіші) "от класно було б побачити рись" - думав собі,  та коли дійшов майже до краю села і єдиним джерелом світла залишився мій ліхтарик, котрий освітлював, хоч і прекрасно, але тільки строго туди, куди я дивився, а різні звуки доносились з боків), згадав собі, як колись читав про Карпатську рись, був там розділ про те, як вона полює, коротше, можна і не встигнути побачити рись))), та й нічого доброго, уява, не малювала про зустріч з вовками.
   До запланованого місця ночівлі так і не дійшов, знайшов більш-менш рівну ділянку під намет і зупинився на ніч). Розклав намет, поглянув на небо чи не хмариться і побачив Чумацький Шлях, рисі з вовками зачекають, час подумати про них ще буде коли залізу в спальний мішок і буду прислухатись до звуків навколо намету), а зараз просто стояв і дивився на небо, за три місяці, що не був в горах уже й забув про те, що в небі над Україною можна побачити диво під назвою - Чумацький Шлях, в місті цього не побачиш.
   Заснув швидко, мабуть втома і недосипання - сильніша за диких звірів намальованих уявою).
   Ранок. Вночі мене ніхто не з'їв, тож спакував намет і мабуть ліхтарик разом з ним, бо не міг його ніде знайти, закинув усе в рюкзак та й пішов до цілі походу гори Кукул, хоча мабуть слово "цілі" не зовсім підходить, адже уже давно основною ціллю походу, для мене - є похід.
   Ранковий туман, помаленьку, розганяв вітер

Карта (мапа) маршруту на гору Кукул

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 

Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Цікаве чи нудне життя, що обрати?

   ...або, подорожуйте рідним краєм.

   Тільки ми робимо своє життя нудним чи навпаки - цікавим.
   Якось, дивлячись, тупувате, чи то шоу чи то програму, під назвою "Простак за кордоном" почув фразу: "Я не бачив пірамід, але і більшість місцевих їх не бачили", згадав як в фільмі "В диких умовах" головного героя, один з місцевих пропонує підвезти і коли чує куди йому потрібно то відповідає, що прожив в цих місцях вже років шість і ніколи не чув про це місце.
   До чого я це все написав? А от до чого - ми сидимо вдома, дивимось рекламу і передачі про дивні місця у світі, складаючи гроші на банальний тур в якому так само будемо лежати і дивитись на те саме кожен день, тільки в іншій обстановці, зате - це круто, бо так каже ящик).

 
   Принаймні так роблять 99% людей котрих я знаю, іноді їхні мрії про подорож накриваються "мідним тазом" чи правильніше сказати - обставинами: не дали відпустку, змінився курс долара і тд і тп. і знову приходиться лежати перед ящиком та дивитись на дивні місця та жалітись на нудне життя.

   А зробити своє життя цікавішим можна без значних затрат та й чекати відпустки для цього непотрібно. Вистачить вихідних днів, щоб подорожувати рідним краєм. Скільки цікавих місць в Україні, скільки з них на відстані кількох кілометрів від вас, а в скількох ви були?
   Все, що потрібно для того щоб зробити життя цікавим - тільки мандрувати, але коли вже приїхали кудись то ходіть дивіться, а не, до прикладу, приїхавши в гори, сидіти так само в чотирьох стінах, або пити пиво в місцевих забігайлівках - зате в горах).
 

   Декотрі з цікавих місць можна знайти тут, або сплануйте свою подорож самі, головне не сидіти на місці продовжуючи жити нудним життям, а робити крок до нового - цікавого життя.

Туристичне спорядження, або що брати з собою в похід (літній варіант).

   Що таке туристичне спорядження? Все просто беремо рюкзак, пакуємо в нього все, що нам знадобиться в поході і от те, що в нього помістилось та навішали на нього, крім їжі, буде нашим туристичним спорядженням яке ми беремо з собою в похід. Що брати з собою? Щоб визначитись з цим питанням пораджу вам те, що колись прочитав в одній цікавій книзі під назвою  "Нехай тобі присняться гори", беремо всі речі котрі на нашу думку знадобляться нам в поході і складаємо їх на купку, тепер цю купку ділимо на дві купки, в першу купку кладемо речі без котрих реально не обійтись, а на другу речі, що не так уже й необхідні в поході, наприклад: косметика, зарядне до телефону, три пари джинсів, сім футболок, подушка, домашні тапочки, улюблену плюшеву іграшку, усі томи книги "Війна і мир",  далі дивіться самі на купку і вирішуйте, що ви взяли просто так, аби було, а не тому, що ця річ реально необхідна та сміло відкладайте їх на другу купку, бо більше нічого до прикладу придумати не можу). Книга радить повторити цей процес ще раз з першою купкою, але це вже мабуть буде перебір, так можна робити хіба з одягом, що беремо в похід, бо інколи люди з собою наберуть стільки шмаття, що аж смішно, як от я в в своєму першому поході на три дні взяв п'ять футболок, зате не взяв шапки).

   А тепер, розберемось з потрібним спорядженням, щоб не вийшло, як у мене з шапкою). Якраз збираюсь в гори тож будемо паковувати рюкзак разом.

Фото з походу до витоків річок Стрий і Опір / Photos from a hike to the sources of rivers Striy and Opir

Україна

Львівська / Закарпатська області

Вододільний хребет

Карпати

Ukraine 

Lviv / Transcarpathian region 

Dividing Range

Carpathians

Як все починалось. Похід до витоків рік Стрий і Опір. Бескиди, гора Явірник.

   Маршрут: село Бескид - перевал Бескид - гора Явірник - витоки рік Стрий і Опір - Лавочне.

   Повернувшись з походу на гору Параска, думав, що найближчим часом буду лише валятись на дивані, таки не зовсім простий маршрут я обрав, один з учасників походу, котрий ішов в гори перший раз, сказав, що тепер підійматись буде тільки на пік диван). Та пройшло два дні і я уже в пошуках нових маршрутів штурмую сайти мандрівників).
   Тепер, знаючи уже, що навіть невисокі гори бувають важкодоступні, маю на меті знайти, щось дійсно легеньке, типу прогулянки в парку, але в горах))), без великих перепадів висот, щоб весь час іти по дорозі і не блукати, тоді я ще навіть не здогадувався, що трішки заблукати стане майже традицією моїх походів))), не блукаю, поки що, тільки в соло походах.
   Переглянувши купу маршрутів, знаходжу те що потрібно - похід вихідного дня, протяжністю 16 кілометрів, для новачків, маршрут пролягає з села Бескид до однойменного перевалу, а звідти на гору Явірник, далі до витоків рік Стрий, Опір і спуск в село звідки потрібно дійти до станції в Лавочному.
   Маршрут який розрахований на один день, я розбив на два з ночівлею біля витоків Стрия та Опору, спакував рюкзак, зібрав знайомих і вирушили ми в похід.
   Тією ж електричкою Львів-Лавочне, якою ми їхали до села Верхнє Синьовиднє коли ішли на Параску, тепер добирались до станції Бескид, до речі станція Бескид знаходиться найвище над рівнем моря в Україні. Хоч їхати довго, навіть встигли перекусити по дорозі,  зате за вікном мальовничі краєвиди.

Карта (мапа): Походу по Вододільному хребті до витоків річок Стрий та Опір

   Маршрут: село Бескид - перевал Бескид - гора Явірник - витоки рік Стрий і Опір - Лавочне. (приблизно 16 кілометрів)

Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Опис походу тут

Фото з походу тут

Переглянути інші карти (мапи) можна тут

Твір на тему: "Як я провів літо")))

   Якось так склалось, що літо я провів, переважно, ось так)

   Непогано виглядає, але в реальності все набагато краще.

   Фото зроблено на одній з полонин дорогою на гору Кукул, куди ходив в останні дні літа, це -можна сказати, єдиний мій похід в гори за все літо(, якщо не рахувати матрасний відпочинок в Славське.
   Правда, вдалось ще відвідати Чернівці

 і Хотинську фортецю

    Також побував в Стільському городищі, що неподалік Миколаєва, Львівської області.

   Звичайно, хотілось провести це літо цікавіше, планувалось набагато більше подорожей, але плани - планами, а життя вносить свій коректив і на жаль, нечасто в кращу сторону. Були ще вилазки на природу, але це все не те. Чомусь так склалось, що від літа очікуєш чогось нового, вражаючого та незабутнього, можливо, набутий інстинкт з шкільних років, коли літо було порою, майже, повної свободи).
   Та не біда, попереду осінь яка за останні роки майже не відрізняється, погодою, від літа, а інколи навіть частіше радує нас погожими днями, хоча справа навіть не в погоді, просто є місця котрі хочеться побачити влітку, коли зелена трава, яскраве сонце, пташки співають).
   Влітку, правда, довший світловий день і є можливість більше пройти за день, і відповідно більше побачити, зате осінню, коли скоріше зупиняєшся на ніч в поході, є більше часу для посиденьок біля вогню, а коли мандруєш містами то скоріше вмикають освітлення вулиць та пам'яток і можна швидше поглянути на вечірнє місто, бо часто буває в подорожах вихідного дня так, що уже пора повертатись додому коли сонце ще високо над горизонтом, а так хотілось пройтись вечірнім містом.
   Літо - літом, а мандрувати можна протягом цілого року), дивує коли люди кажуть, а навіть більше - стверджують, коли їм пропонуєш кудись поїхати, що їхати треба влітку, хоча, як показав досвід, ця категорія людей сидить вдома не тільки зимою, осінню чи весною, але і літом так само). Так повелось, що літо - пора відпусток, канікул та не варто бути тими людьми котрі "Весь тиждень чекають п'ятницю, весь місяць свята, весь рік літа і все життя щастя" (с).
   І хоча літо я провів, більше, в очікуванні та плануванні подорожей та походів, але ж життя не закінчується літом), тож маю надію, що все попереду...

Скільки коштує екскурсія, подорож в цікаві місця України?

   Уже порівнював ціни на похід в гори, а нещодавно мені в соцмережі прийшло запрошення на екскурсію в Чернівці з вказаними цінами та послугами, та в Чернівцях я уже побував, а заодно відвідав Хотинську фортецю і тепер є можливість порівняти - скільки коштувала моя мандрівка з ціною котру пропонує мені туроператор.
   Ось Вашій увазі розпорядок) екскурсії і ціна, що мені пропонують.

Запрошуємо оглянути всесвітньовідомий чернівецький університет та відвідати батьківщину Івасюка та Миколайчука

1 день: Львів (виїзд 08:00) – Чернівці (екскурсія університетом, обід, екскурсія містом та вільний

час) – Мамаївці (поселення в готель о 21:00 та вечеря).

2 день: Мамаївці (сніданок і виїзд 08:00) – Біла Криниця (огляд храмів) – Банчени (екскурсія по лаврі) – Чернівці (обід) – Лужани (огляд церкви) – Чортория (екскурсія в музей І.Миколайчука, огляд палацу Манеску-Рутковського) – Львів (повернення о 22:30).

Вартість туру: 345 грн.

У вартість ВХОДИТЬ: проїзд комфортабельним автобусом єврокласу, проживання, супровід гіда-екскурсовода, екскурсійне обслуговування в музеях, страхування на час подорожі.

У вартість екскурсії НЕ ВХОДЯТЬ і додатково оплачуються: вхідні квитки в музеях і харчування.

Вартість вхідних квитків:

 - Чернівецький університет (загальний, студентський - 20 грн./ особа, учнівський – 5 грн./особа); 

- музей-садиба І.Миколайчука

(добровільна пожертва).

Проживання: комфортний готель с.

Мамаївці, 2-х і 3-х місні номери

   Отож ціна 345 гривень, а тепер порівняємо з витратами на подорож без допомоги турфірм.
   Ціна квитка на потяг зі Львова до Чернівців: 25 гривень - загальний вагон, 53 - плацкарт, 90 - купе. Ціна разом в обидві сторони: від 50 до 180 гривень.
   До Хотина з Чернівців ми їхали приватним бусом - 30 гривень з людини, а з Хотина, назад, в Чернівці, як пишуть вище - комфортабельним автобусом за 27 гривнь, разом 57 гривень, відстань від Чернівців до Хотина набагато більша від відстаней до сіл вказаних в екскурсійному турі, тож ціни на доїзд в ці села не будуть перевищувати ціну на переїзд з Чернівців в Хотин.  Звичайно є один недолік коли ви їдете самі то проблем з переїздом з одного місця в інше більше ніж коли їдете комфортабельним автобусом))), але коли ви самі сплануєте свою подорож то звичайно і самі оберете куди вам хочеться поїхати, а куди ні.
   Так, хочеться побачити все, але скажу чесно Хотиньска фортеця виглядає привабливіше за запропоновані місця в турі. Вхід на територію фортеці 20 гривень, та до загальної суми це не включаємо бо вхід до всіх музеїв, заповідників і тп. ви оплачуєте самі, також самі оплачуєте харчування, от тільки в самостійній подорожі ви самі вирішуєте коли вам прокидатись і коли снідати, обідати, вечеряти, а не "сніданок і виїзд 08:00)" та і вільний час у вас - завжди, а не по розпорядку дня))), хочете ідете в музей, а хочете просто сидите в парку. Ціна проживання в Чернівцях: хостели від 90 гривень і готелі до ... гривень, тут також ви обираєте все самі. Хоча я за одинь день відвідав Чернівці і Хотин тож місце для ночівлі не було потрібне.
   В підсумку у нас вийшло: проїзд економ варіант максимум 150 гривень плюс 90 гривень ночівля, разом 240 гривень і максимальний, а тут вже, як самі забажаєте).
   І не забувайте, що з самостійної подорожі у вас залишиться набагато більше вражень, спогадів, цікавих історій. А ще, ви самі вирішите коли і куди вам їхати плюс самотійна подорож виключає варіант, що екскурсія відміняється бо не вистачило людей щоб напакувати комфортабельний автобус).
   І невеличка, суб'єктивна думка, чомусь, ось такі екскурсії в автобусах асоціюються в мене з перевезенням кота в такій спеціальній корзинці -  запакували, привезли, випустили погуляти, нагодували, запакували відвезли, а він на протязі усієї поїздки дивиться на світ крізь прорізи, а на прогулянках не відходить далеко від того, хто його привіз. Хоча коти, вони домашні тварини і мабуть звикли до такого, але коли уже мандруєш, то потрібно покидати звичні кімнатки і вирушати на зустріч пригодам.
   Що і скільки коштує ми уже знаємо, тепер залишилось тільки вирішити куди ми хочемо їхати на екскурсію чи в подорож). Як спланувати подорож, можна дізнатись тут, а якщо виникнуть запитання - буду радий відповісти.