Як добратись, доїхати, дійти до Говерли зі Львова.

   Уже отримую на електронну пошту не перший лист з подібним запитанням: "Як доїхати до Говерли зі Львова?".
    Звичайно одне з семи природних чудес України - гора Говерла, манить майже кожного українця та от не всі знають, як до неї добратись. Кілька разів зустрівши в поїздах людей котрі їдуть підніматись на Говерлу, навіть не уявляючи, що і як, та якось, почувши історію про молоду пару котра їхала поїздом Львів-Рахів в Лазещину щоб звідти піднятись на Говерлу, а далі ще погуляти та й поїхати додому. Все впринципі правильно та тільки їхали вони з розрахунком на один день, навіть не подивились коли той поїзд приїжджає в Лазещину і коли почули про час прибуття то були м'яко кажучи в шоці, бо з собою з туристичного спорядження, мали лише карімати і не розраховували про ночівлю десь в приватному секторі чи готелі.
   Спробую відповісти усім й одразу.
    Варіантів добратись до Говерли кілька.
Автомобілем.
   Зі Львова їдемо в Заросляк. Час на те щоб доїхати приблизно 4-5 годин, плюс 4-5 годин на підйом і спуск з Говерли (максимум, по короткому зеленому або синьому маршруту). Повернення до Львова. Одного дня повинно вистачити. Хоча, можливий варіант приїхати в Заросляк переночувати на спортбазі чи в наметах і підніматись на наступний день. В'їзд на територію Карпатського біосферного заповідника платний.
   Ось варіанти маршрутів для поїздки на авто.

https://goo.gl/maps/Au84H

Громадським транспортом
   Варіант перший, їдете поїздом Львів-Рахів в Ворохту, прибуття 21:39 згідно з даними на сайті Укрзалізниці, та ця інформація ненадійна в цьому напрямку, переконався в поході на гору Кукул. В Ворохті ночуєте в приватному секторі або в готелі і на наступний день взявши бус (вартість приблизно 250-300 гривень за восьмимісний бус) їдете в Заросляк звідки підіймаєтесь на Говерлу, спускаєтесь, повертаєтесь в Ворохту і нічним поїздом Рахів-Львів до Львова. Або варіант після ночівлі в Ворохті сісти на маршрутний автобус, доїхати до повороту на Заросляк і там спробувати постопити екскурсійні автобуси, або машини, що їдуть до Заросляка, але якщо не пощастить щось зупинити прийдеться іти 12км.

Фото з походу на гору Кукул / Photos from the hike to the mountain Kukul

 Ранок в горах, поблизу села Вороненко / Morning in the mountains near the village Voronenko

Третій соло похід. Гора Кукул.

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 

   Третій соло похід. Як і у випадку з мандрівкою в Чернівці і Хотинську фортецю, можливість кудись виїхати за межі Львівської області з'явилась нежданно-негадано.
   Вільного часу майже три дні, вирішую іти в похід. Склалось так, що люди з котрими переважно ходжу, або уже в поході, або не можуть приєднатись.
    Ось і прийшов час для третього соло походу). З переглянутих варіантів маршрутів - обрав іти з Вороненка на гору Кукул і спускатись в Ворохту. Протяжність маршруту приблизно 25 км, в село Вороненко доберусь поїздом Львів-Рахів, з Ворохти до Львова доїхати уже не проблема у час повинен вкластись).
   15:57 відправлення зі Львова, а далі 6 годин в поїзді.
   Поки в тамбурі чекав на зупинку, встиг поговорити з місцевою мешканкою, краще б не говорив). Наслухався історій, про рись, що завелась неподалік села і кілька днів тому з'їла барана, про вовків, котрі, як розповіли чабани, нещодавно перейшли границю, яку з границь - стару чи нову, уточняти не було бажання, вистачало з мене рисі).
   22:30 село Вороненко. Те, що пише в білеті 21:57 - брехня, як сказала місцева мешканка, потяг Львів-Рахів, завжди прибував у Вороненко о 22:20, тепер, правда, приїхав трішки пізніше). Вийшли з потяга, розійшлись. Ввімкнув ліхтарик, іду собі і думаю то про рись то про вовків))), а довкола темно, зорі світла багато не дадуть, місяця зовсім ніде не видно, добре, що хоч замінив батарейки в ліхтарику.
   Поки ішов селом, під гавкіт собак і де не де світла від лампочок на веранді будинків, думки про рисей і вовків були, якісь, веселіші) "от класно було б побачити рись" - думав собі,  та коли дійшов майже до краю села і єдиним джерелом світла залишився мій ліхтарик, котрий освітлював, хоч і прекрасно, але тільки строго туди, куди я дивився, а різні звуки доносились з боків), згадав собі, як колись читав про Карпатську рись, був там розділ про те, як вона полює, коротше, можна і не встигнути побачити рись))), та й нічого доброго, уява, не малювала про зустріч з вовками.
   До запланованого місця ночівлі так і не дійшов, знайшов більш-менш рівну ділянку під намет і зупинився на ніч). Розклав намет, поглянув на небо чи не хмариться і побачив Чумацький Шлях, рисі з вовками зачекають, час подумати про них ще буде коли залізу в спальний мішок і буду прислухатись до звуків навколо намету), а зараз просто стояв і дивився на небо, за три місяці, що не був в горах уже й забув про те, що в небі над Україною можна побачити диво під назвою - Чумацький Шлях, в місті цього не побачиш.
   Заснув швидко, мабуть втома і недосипання - сильніша за диких звірів намальованих уявою).
   Ранок. Вночі мене ніхто не з'їв, тож спакував намет і мабуть ліхтарик разом з ним, бо не міг його ніде знайти, закинув усе в рюкзак та й пішов до цілі походу гори Кукул, хоча мабуть слово "цілі" не зовсім підходить, адже уже давно основною ціллю походу, для мене - є похід.
   Ранковий туман, помаленьку, розганяв вітер

Як все починалось. Похід до витоків рік Стрий і Опір. Бескиди, гора Явірник.

   Маршрут: село Бескид - перевал Бескид - гора Явірник - витоки рік Стрий і Опір - Лавочне.

   Повернувшись з походу на гору Параска, думав, що найближчим часом буду лише валятись на дивані, таки не зовсім простий маршрут я обрав, один з учасників походу, котрий ішов в гори перший раз, сказав, що тепер підійматись буде тільки на пік диван). Та пройшло два дні і я уже в пошуках нових маршрутів штурмую сайти мандрівників).
   Тепер, знаючи уже, що навіть невисокі гори бувають важкодоступні, маю на меті знайти, щось дійсно легеньке, типу прогулянки в парку, але в горах))), без великих перепадів висот, щоб весь час іти по дорозі і не блукати, тоді я ще навіть не здогадувався, що трішки заблукати стане майже традицією моїх походів))), не блукаю, поки що, тільки в соло походах.
   Переглянувши купу маршрутів, знаходжу те що потрібно - похід вихідного дня, протяжністю 16 кілометрів, для новачків, маршрут пролягає з села Бескид до однойменного перевалу, а звідти на гору Явірник, далі до витоків рік Стрий, Опір і спуск в село звідки потрібно дійти до станції в Лавочному.
   Маршрут який розрахований на один день, я розбив на два з ночівлею біля витоків Стрия та Опору, спакував рюкзак, зібрав знайомих і вирушили ми в похід.
   Тією ж електричкою Львів-Лавочне, якою ми їхали до села Верхнє Синьовиднє коли ішли на Параску, тепер добирались до станції Бескид, до речі станція Бескид знаходиться найвище над рівнем моря в Україні. Хоч їхати довго, навіть встигли перекусити по дорозі,  зате за вікном мальовничі краєвиди.

Як все починалось. Похід Сколівськими Бескидами до водоспаду Гуркало і на гору Парашка (Параска)

   Маршрут: село Корчин - водоспад Гуркало - гора Парашка (Параска) - місто Сколе.

   Повернувшись з Горган - це було в неділю ввечері, понеділок провів в спогадах походу і повсякденних справах, в вівторок переглядав фото з походу і починав скучати за горами, а в середу уже штурмував інтернет в пошуках маршруту))).
   Спланував сам і сам вирішив коли і куди їхати)      
   Тоді я  наївний ще думав, що складність підйому залежить тільки від висоти гори) і вибираючи маршрут орієнтувався на щось просте, тобто не високе). Вибирав, вибирав і вибрав іти на гору Парашка через водоспад Гуркало.
   Проїхавши зранку на вокзал взяли білети на електричку Львів-Лавочне, подивитись що де і як брати я описав в "Як спланувати подорож", тоді вона ще відправлялась в 9:10, до відправлення залишалось більше ніж півгодини, взяли каву і помаленьку попивали дивлячись, як народ штурмує якийсь потяг, весело стало тоді коли виявилось, що юрби людей за якими ми спостерігали біжать саме на електропоїзд Львів-Лавочне. Виявилось, в білетах на цей електропоїзд місця не вказано і тут вже хто скорше забіг той і присів, цього ми, мандрівники початківці, не знали). До Стрия їхали в тамбурі, а далі народ вийшов і ми присіли на вільні місця, до Нижнього Синьовидного ноги відпочили і на станції наша група вийшла повна сил і готова до сходження на гору Парашка або Параска.
   Тоді я ще користувався такою штукою, як "описи маршруту" котрі шукав в інеті, та після походу на гору Лопата, в моєму користуванні тільки карта і компас, наблукався я тоді добряче). Опис казав вернутись по трасі в сторону Львова і звернути вліво на дорогу до села Корчин, але ми порозпитувавши в людей, дізнались, що скоро повинна бути маршрутка до Корчина, правда ніхто не знав коли саме), на питання: "А коли повинна бути?" відповідали: "Та вже десь, скоро має їхати". Вирішили іти трасою і дорогою ловити маршрутку котра "вже скоро, має десь бути"))).

   Ішли ми, ішли, а маршрутки так і не було, хоча дорогою уже біля повороту з траси до села Корчин зустріли людей, що чекали маршрутку котра "вже скоро, має десь бути", звернули і пішли собі помаленьку до села, навіть якщо і "вже скоро, десь буде" то враховуючи кількість людей, ми з своїми рюкзаками туди вже не вліземо).

Як спланувати похід в гори Карпати?

   Уже якось писав "як спланувати подорож?", а тепер, коли писав розповідь про свій перший похід в гори, згадав, як я планував похід на гору Парашка, а після цього уже й усі решта походів і вирішив поділитись досвідом.
   Отож, як спланувати похід в гори?
   Час. При плануванні маршруту визначіться на скільки днів ви маєте можливість іти в похід, тут варто врахувати і час витрачений щоб добратися до місця початку маршруту і час на повернення додому з кінцевої точки. Адже якщо для жителя Ворохти похід на Говерлу і повернення додому займе один день чи навіть менше, то мешканцям Києва на це саме сходження доведеться використати два дні.
  Маршрут. Визначившись з часом, підбираємо маршрут походу. Спосіб перший вводимо в google  "Туристичний маршрут на 1,2,3,4,5 ... ( виберіть потрібну цифру) днів" вам видасть сайти з переліком маршрутів. На цих сайтах ви зустрінете різну інформацію від опису чийогось походу до запланованого комерційного походу котрий, як правило коштує дорогувато (скільки мені коштує похід можна подивитись тут), але зараз, нам не важливо ні ціна ні опис, зараз головне підібрати маршрут котрий найбільше нас зацікавить. Тож переглядаємо фото і вибираємо декілька маршрутів, краєвиди з яких нам найбільше сподобались. Тепер мабуть найважливіше, врахуйте свої, а також, фізичні можливості групи. Швидкість швидкої ходьби людини, якщо вірити вікіпедії 5-6км/год. В горах ця швидкість, як правило нижча, а в такому чудовому районі Українських Карпат, як Горгани ця швидкість може падати до 2-2.5 км/год.
   У виборі і плануванні маршруту також допоможе Google Earth
Вибираємо в боковому меню - Глерея -> Wikiloc

   На мапі з'являються значки маршрутів

Скільки коштує похід в гори.

   Коли писав, як спланувати похід, заодно вирішив поглянути, скільки зараз коштує похід в гори, в  так званій комерційній групі і порівняти з тим, скільки мені коштує похід тим самим маршрутом.
   Отож до прикладу візьмемо 2-3 денний похід на Петрос і Говерлу. Вартість комерційного походу з тих, що я знайшов від 500 гривень до 1000, деякі беруть тільки в валюті - 70 доларів)
   З інформації, що прочитав в цю суму входить: трьох разове харчування, послуги інструктора, медична страхування, а також використання казанків, сокир і тд.))) Оце використання сокир і казанків мабуть дописали, щоб хоч якось виправдати суму. Зауважте їжу хоч і закупляють організатори, нести продукти будете ви. Раніше ще в вартість включали трансфер з Заросляка в Ворохту а це ще приблизно плюс 250 - 300 гривень за бус на вісім чоловік. В вартість походу не входить: прокат спорядження, вхід в заповідники, проїзд.
   Вибравши найдешевший комерційний похід вартістю 500 гривень, можна сміливо приплюсувати проїзд з вашого міста до старту маршруту і повернення, порахуйте самі скільки це коштує, трансфер з Заросляка до Ворохти мінімум 35 гривень, вхід 20 гривень. Мабуть в сумі вийде мінімум 800 гривень.
   А зараз порахую яка реальна вартість походу по цьому маршруту, або скільки б мені коштував цей похід.
Продукти
   Розрахую на два дні. Два сніданки, два обіди, дві вечері. Максимум 200 гривень - хліб консерви, макарони або рис чи гречка, згущене молоко, шоколадні батончики. Якщо думаєте, що в комерційному поході вас годуватимуть чимось іншим - помиляєтесь).
Дорога
   Квиток в плацкарті зі Львова в Кваси з резервуванням коштує 67 гривень, Ворохта - Львів 62 гривні. Проїзд бусом з Заросляка нехай 50 гривень, навіть коли ідеш один завжди можна домовитись з якоюсь групою щоб під'їхати разом. Коли все додати, на дорогу потрібно 179 гривень.
Спорядження
   Тут усе просто або своє, або з прокату, або позичене в друзів. На рахунок казанка і сокири то з собою в похід беру армійський казанок куплений колись давно за 30 гривень, а сокирою ніколи в походах не користувався і скажу чесно небагато людей в дводенний похід тягнуть з собою сокиру.
   Вхід в заповідник коштуватиме приблизно 20 гривень. Медична страхівка необов'язкова).
Все разом 400 гривень і це максимум.
   Тепер знаючи скільки реально коштує похід в гори можна порівняти суми і спробувати самим спланувати похід. Звичайно, людям котрі до того ніколи раніше не були в поході не варто відразу іти туди самим, в такому випадку знайдіть досвідченого туриста-провідника, котрі за символічну суму водять групи Карпатами. 

Фото з походу Центральними Горганами / Photos from the hike on central Gorgany

Україна
Івано-Франківська область
Українські Карпати
Горгани

Ukraine

Ivano-Frankivsk region

Ukrainian Carpathians

Gorgany

Як все починалось. Центральні Горгани. Мій перший похід, вершинами: Висока, Ігровець, Лопушна, Сивуля плюс бонус - водоспад Салатручіль

   Маршрут походу: село Осмолода - гора Висока - гора Ігровець - перевал Боревка - гора Лопушна - гора Велика Сивуля - гора Мала Сивуля - урвище Пекло - полонина Боярин - водоспад Салатручіль - село Бистриця.

  Було це літом 2012 року. Знайомий запропонував сходити в гори в справжній похід з безрозмірними рюкзаками, марш кидками на кілька км, посиділками біля вогню і тд і тп. Коротше, повний набір походу в гори, романтику якого вже давно описали в всіх подробицях)
   Та вирушаючи в свій перший похід я ще не знав ні про маршрут, ні про назви гір - на які іду, ні про те що маршрути можуть бути марковані, ні про колиби в яких можна переночувати, ні про... Легше сказати, що знав), а знав про те, що для походу в Карпати потрібно намет, спальний мішок, карімат, казанок, хороше взуття і ще дещо прочитавши в Googlі вбивши в пошук: "Що потрібно брати в похід" почав пакувати свій рюкзак, тоді я ще не знав, про круте словосполучення туристичне спорядження  - тоді я ще багато чого не знав... 

   І от запакував я свій старенький рюкзак, який купив ще років вісім назад. Звісно все що так буде необхідно, на мою думку, в поході до нього не помістилось та думаю з цією проблемою стикався кожен хто перший раз збирався в похід).
   Підйом заплановано на 4:00. Встав напялив джинси,  футболку, взув берци і почуваючись ледь не Індіана Джонсом , взяв рюкзак і попер на зустріч небаченому.
   5:00 зустрілись у Львові на Стрийському автовокзалі з тими, з ким повинні штурмувати суворі вершини запакувались в автобус та й поїхали.
   Долина, вигружаємось з автобуса. Від знайомих, які чекали нас там, взнаємо що автобус на Осмолоду від'їхав 10хв назад. Наступного чекати - години три, беремо бус.
   Бус мчить на зустріч гірським вершинам, нові знайомі діляться історіями про свої попередні походи, вони - на відміну від мене уже мають справжній досвід гірських походів.
   Осмолода, про Осмолоду я чув раніше з розповідей колєги, котрий має будиночок в селі Дуба, склалось враження, що в Осмолоді проживають тільки чаклуни і відьми. Це тепер я знаю, що Осмолода одне з найкращих сіл для "зеленого туризму" і пункт через який проходять та звідки починається багато мальовничих маршрутів для пішохідного туризму.
   Вигрузивши рюкзаки, робимо останні приготування і починаємо похід.

Фото з походу на гору Лопата / Photos from the hike to the mountain Lopata

На мості через річку Опір / On the bridge over the river Opir

Похід на гору Лопата

Маршрут: Сколе - хребет Зелем'янка - гора Лопата - село Кам'янка - водоспад Кам'янка - Сколе

   Йдемо на гору Лопата з міста Сколе. Передивився варіанти підйому на Лопату і вибрав підійматись з Сколе, далі спуститись в село Кам'янка, а звідти іти до водоспаду.
   Та не все так легко і просто склалось, як планувалось).
   Роздрукував опис маршруту, карти і взявши колєгу, приїхали ми в Сколе. День чудовий, яскраве сонце, безхмарне небо, співають пташки, розквітають дерева - весна)
   Перейшовши міст через ріку Опір,

 ідемо вздовж Павлового потоку на якому зроблено штучний водоспад.

Далі проходимо відпочинкову базу "Гоцулка"

Скелі Довбуша поблизу Бубнище, скельний монастир в Розгірче та водоспад Сукіль

   Розглядаючи карту в Google Earth, вирішив поїхати до Скель Довбуша, що поблизу села Бубнище, а звідти спуститись до водоспаду на ріці Сукіль і по горах дійти до скельного монастиря в селі Розгірче.
   Вдома на кріслі, розглядаючи карту, це все виглядало неважко, а що з цього вийшло читайте далі.
   Старт маршруту заплановано з села Труханів. Як доїхати в Труханів? Маршрутні автобуси до Труханова відправляються з приміського вокзалу у Львові о 8:10, 11:10, 15:10, білетів на цю маршрутку не продають, тож щоб не стояти цілу дорогу від Львова до Труханова, варто прийти за хвилин сорок до відправлення і зайняти місця в автобусі.
   Так ми і зробили, а враховуючи, що на дворі травневі вихідні і народ зі Львова масово мігрує в гори, то прийшли навіть на годину раніше, та окрім нас з рюкзаками були тільки подружня пара скелелазів і ще двоє хлопців, але до відправлення автобуса усі місця були зайняті.
   До Стрия ми їхали десь дві години, чи то через блокпости (котрі окрім створення пробок на дорогах інших функцій не виконували), чи то через вихідні, та такої пробки, на трасі від Миколаєва до Стрия, я ще не бачив.
   Після Стрия процес пішов швидше і десь через годину ми уже звернули в Труханів, дорогою підібравши молоду сімейну пару туристів.
   Ще кілька кілометрів по селі і ми виходимо на кінцевій зупинці в Труханові. Місцеві розійшлись по своїм справам, а ми та решта мандрівників, діставши з автобуса рюкзаки, почали готуватись до походу.

Фото: Східні Горгани. Від гори Довбушанка до водоспаду Гук / Photos: Tour from the mountain Dovbushanka to the waterfall Huk

Піднімаючись на хребет Маришечок / Climbing the ridge Maryshechok

Східні Горгани. Від гори Довбушанка до водоспаду Гук.

Похід по маршруту: Буковель - гора Довбушанка - гора Малий Горган - гора Синяк - полонина Хом'яків - водоспад Гук (Женецький водоспад) - Микуличин.

   Після зимової перерви, розімнувшись в одноденному поході на гору Парашка, збираю групу і вирушаємо в Східні Горгани.

   О 7:02 поїздом Київ - Івано-Франківськ зі Львова їдемо до Франківська далі пересідаємо на автобус до Буковелю і близько 13:00 ми в Буковелі, звідки починається наш маршрут.

   Буковель зустрів нас сонячною погодою, розкішшю курорту і болотом на закритих трасах котрі вже не посипають штучним снігом. Діставши з автобуса рюкзаки вирушаємо на пошуки 14 підйомника. В Буковелі я вперше, все красиво, чисто, тротуари виложені бруківкою на проїжджій частині ні одної ямки - справжній європейський курорт з вишуканими готелями, великими екранами на вулицях, мерехтінням рекламних вивісок, освітленими трасами для лижників, мабуть справжній рай для українців котрі люблять кататись на лижах.

   Але ми не лижники та і комфорт номерів готелю залюбки проміняємо на ночівлю в наметі, тож звіряючись з картою і питаючи дорогу (як в анекдоті: "Діду, дивись туристи карту дістали, зара дорогу питати будуть"), виходимо до потрібного нам підйомника і починаємо підйом в гори, подалі від цивілізації, туди де все справжнє без мішури і суєти, де вночі нам будуть світити не неонові вивіски, а тисячі зір.

   Весна бере своє і штучний сніг, подібний не замерзлу піну, уже не придатний для катання, підйомник не працює, ідемо вверх по лижній трасі. Озираюсь назад

Фото: Мандрівка на водоспад Кам'янка / Photo: The journey to the waterfall Kamenka

   Водоспад Кам'янка (Кам'янецький водоспад) - гідрологічна пам'ятка природи, що знаходиться в Сколівських Бескидах. Висота водоспаду - близько 7 метрів.

   Waterfall Kamenka (Kamenetsky waterfall) - hydrological natural monument, located in the Skole Beskydy. The height of the waterfall - about 7 meters.

Дорогою до водоспаду / On the way to the waterfall

Фото з походу: Кваси - гора Петрос - гора Говерла - Заросляк / Photos from the hike: Kvasy - Mount Petros -Mount Goverla - Zaroslyak

КПП Карпатського біосферного заповідника / Сontrol checkpoint Carpathian Biosphere Reserve

Дорогою на гору Петрос / On the way to the mountain Petros

Похід Петрос - Говерла

   Мій другий соло похід. Знайомство з Чорногорою.

Маршрут: Кваси - гора Петрос- гора Говерла - Заросляк.

   Вже пройдені гори: Висока, Ігровець, Сивуля, Пікуй, Парашка (Параска), Лопата, Великий Верх, Плай, Темнатик. А на найвищій вершині України, горі Говерла ще не побував, тож виправляючи такі справи, беру квиток на потяг і вирушаю...

   15:57 виїжджаю поїздом Львів-Рахів, крім мене в вагоні, з мандрівників, ще сім поляків, які також їдуть відвідати Чорногору. З їхніх розмов (польський знаю недуже) зрозумів, що для них Чорногірський хребет - дикі місця, мало не частина гір куди не ступала нога людини))). Мабуть ця група не була в наших Сколівських бескидах де маркування зроблено - аби було, а зустріти туристичну групу можна тільки на місцях ночівлі і то не завжди. Цікаво, як у них, в Європі, розвинений гірський туризм. 

   Слухаючи музику в плеєрі і роздивляючись неньку Україну, через вікно потягу, вибігаючи перекурити на зупинках, довіряючи охорону рюкзака полякам, інколи кімарячи під стукіт коліс, доїхав до села Кваси. 

   22:39 Виходжу з потяга з надією, що будуть ще мандрівники, та на вокзалі з туристичним рюкзаком тільки я. Ну що ж, дістаю карту ліхтарик і компас, і пробую вийти на маршрут, проблем з цим не виникає, від вокзалу виходжу на трасу, далі п'ятсот метрів по трасі на північ і я уже біля таблички з маркером маршруту. Звірившись з картою іду далі, до місця ночівлі, яке позначене на карті ще йти і йти. Хм, якось незручно іти одному в гори вночі ще й місцями де ти вперше. Та пройшовши менше кілометра доходжу до закинутої будівлі на краю села, по лівій стороні дороги на невеликому підвищенні чути звуки гітари і голоси. Видираюсь верх і бачу ціле наметове містечко. Що ж іти одному вночі не прийдеться). Знаходжу вільне і рівне місце, розкладаю намет, вечеряю і лягаю спати.

   Ранок, погода чудова, наперекір всім сайтам, з надією, що сонячно буде увесь день, складаю намет, випиваю каву, пакую рюкзак і вирушаю до гори Петрос. 

   Недалеко від місця ночівлі КПП Карпатського біосферного заповідника.

   Тут мене зустрічає єгер. Поцікавившись чи є у мене номера телефонів МНС і моїм досвідом походів, виписує квиток та на всякий випадок записує свій номер телефону з іншої сторони квитка, кажучи, що нехай буде, в горах різне буває, бажає щасливої дороги. 

Фото з походу на гору Парашка (Параска) / Photos from the hike to the mountain Parashka (Paraska)

Україна
Львівська область
Сколівський район
Сколівські Бескиди (Українські Карпати)
Гора Парашка 1268 метрів

Ukraine 

Lviv region 

Skole district 

Skole Beskids (Ukrainian Carpathians) 

Mount Parashka 1268 meters

Гора Парашка (Параска)

Похід на гору Парашка

   Після зимового перериву вирішив розімнутись і сходити на Парашку, а за одно протестувати трекінгові палиці, раніше ними ніколи не користувався.

   Отож 7:02 електропоїзд Львів-Мукачево і о 8:37 я уже в Сколе. Хмарно, вершин не видно, та не біда, сайти з погодою казали, що до обіду пройде).

   Побігавши по Сколе в пошуках сигарет, бо в кіоску на вокзалі не продають, десь о 9:00 виходжу на маршрут, що веде на гору Парашка

 і о 9:20 звертаю не туди та збиваюсь з маршруту))). Побродивши лісом о 10:00 натрапляю на такий маркер

   Років два тому, коли ішов цією дорогою, їх ще не було і далі на маршруті вони не зустрічаються. Та зараз від споглядання цього маркеру, після майже години блукань, моїй радості немає меж).

   Що ж традицію підтримав і через кілька метрів виходжу на стару добру дорогу.

Полонина Боржава та водоспад Шипіт

   ... або мій перший соло похід

Маршрут: Водоспад Шипіт - гора Гимба - гора Великий Верх - гора Плай - гора Темнатик - Воловець 

   Тут розповім про свій перший соло похід.

Чому для походу обрав саме Полонину Боржава? Причин декілька:

- легко добратись зі Львова

- важко заблукати)

- давно хотів тут побувати
- водоспад Шипіт

І думаю кожен, хто тут був погодиться, що Боржава - це особливий гірський хребет, подібного Ви не знайдете більше ніде в Українських Карпатах.
   Зранку, ледве запхався з рюкзаком в автобус, який їхав на головний вокзал, ще й доводилось на кожній зупинці випускати людей бо далі по салону не пройти, одного разу водій ледь не залишив мене на зупинці). На вокзал приїхав в 7:00 поїзд відправляється в 7:02 доходячи до входу почув: "З другого перону відправляється поїзд Львів-Мукачево", а далі швидкісний забіг з рюкзаком та перешкодами і от вибігаючи на перон заскакую в вагон, таки встиг))).
   Воловець, так тепер ще потрібно добратись до водоспаду Шипіт. За вокзалом стоянка таксі , але так як я сам, то брати машину до Шипота буде недешево, тож іду від вокзалу до траси, що веде з Воловця на Міжгір'я (Т 0718) (коли надумаєте також відвідати водоспад Шипіт і не буде бажання платити від 200 гривнів за таксі, від залізничного вокзалу спускайтесь, вулицею Вокзальною, вниз до траси, тут поверніть праворуч, приблизно через 400 метрів дійдете до роздоріжжя з клумбою посередині, далі по правій стороні буде зупинка).
   Дійшовши до зупинки, на якій вже стояло чоловік сім, спитав чи тут зупиняються автобуси на Подобовець? Тут познайомився з Вікінгом). Він також їхав на водоспад, поговорили про розклад руху автобусів і вартість проїзду, про те як краще добратись, про погоду. Вікінг розповів, що звідси цілком можливо за помірну плату добратись попутками, він тут не вперше, на сезон чорниць приїжджає на Шипіт де живе з колегами в наметах і збирає ягоди, виявляється непоганий заробіток.
   Навпроти зупинки зупинився мікроавтобус, вийшов водій спитав хто до Подобовця за 25 гривень, зголосились тільки я і Вікінг, довелось почекати поки поки назбирається хоча б четверо. Через хвилин десять було вже шестеро, молода подружня пара і пара українських хіпі - які їхали на водоспад де проходить фестиваль "Шипіт". По дорозі підібрали ще пару з Трускавця.
   В Поддобовці, я і туристи з Трускавця попрямували до водоспаду, а Вікінг з хіпі, які виявились його сусідами) (намети стоять недалеко один від одного), залишились в Подобовці.

   Від місця де ми вийшли з автобуса до Шипота, потрібно пройти ще десь два кілометри ґрунтовою дорогою, по дорозі, вже ближче до водоспаду, зустрічається жовтий маркер.