Хребет Пішконя, або як не треба ходити в міжсезоння)

   Маршрут: Терсовата (між селами Синевир і Синевирська Поляна) - Пішконя - Мала Гропа - Велика Гропа - Негровець.

   Спочатку думав написати отакий заголовок - Хребет Пішконя, або як я тупив від початку (пакування рюкзака) і до кінця (виїзд з кінцевої точки маршруту), але якось не гарно бути таким самокритичним) я ж вже трішки "опитний турист"), а хоча... коротше напишу все, як було, а громадськість хай вже собі сама вирішує).
   І так. Збір групи. Кажуть одному в гори ходити не варто (то як кому і як коли), а в час коли Верхи вже присипало снігом і ти далеко не "модний виживальщик" типу Бер Гріллза, то взагалі - не варто), але одним не підходило місце (бо вже були), іншим дні на які я запланував похід. Останній потенційний учасник походу на хребет Пішконя не пішов через прогнозовані дощі і холод. По windguru показали -12. Була пропозиція перенести похід на інші дати, але переносити в мене не дуже й то виходило та й не дуже то хотілось, бо далі вже планувався наступний похід, ну і на Пішконю я хотів вже). Тих -12 мене не дуже лякало, я ж "закальонний", я ж на Водохреща в ополонку якось разок "окунувся"))).
   Пакування рюкзака. Збирався я якось зовсім не на зиму). Бахіли? Ну нах мені ті бахіли? Ну притрусило трохи снігом, во вчора фото з поста на ПІЧ дивився, снігу і нема майже, короч по..й (а, як виявилось, місцями саме стільки снігу й було) на ті бахіли буду я ше зайвий груз таскати. А внутрішній голос зараза мовчав хоча міг б і видати щось типу - тупе ти "созданія" та візьми ти ті бахіли, тож макс плюс 100 грам грузу. От майже все я й спакував по такому принципу - обійдусь, та наш воно мені, якось буде. Та й сам ж іду ніякої ж відповідальності за чуже здоров'я, а за своє я сильно не переймався, хай Приватбанк переживає - в мене там страховка).
   Доїзд. От тут все було чітко і просто, за це дякую людині з туристичного форуму під ніком SLV - доїхав, як по нотам) і вже приблизно в обід я на початку маршруту до хребта Пішконя.

   Пройшовши кілька десятків метрів, зупинився пообідати в альтанці, що встановлена на одному з ДОТів лінії Арпада.

Сколівські Бескиди. Гора Ключ, "справжнє" Мертве Озеро та "справжній" водоспад Сукіль

   Маршрут: водоспад на ріці Кам'янка - меморіал на горі Ключ - Мертве Озеро - водоспад Сукіль - село Кам'янка 

   Сколівські Бескиди, можна сказати - рідні місця), вершини Бескиду були першими гірськими вершинами, що я побачив). А ще, Сколівські Бескиди з маркуванням "часів совка" і такими ж картами поки що залишаються куточком Карпат де замість маркерів ви шукаєте стежки, а частіше напрямки))) до цікавого вам місця. Туристичні маршрути в Сколівських Бескидах, якщо порівнювати з іншими частинами Карпат, промарковано поганенько і все це, що я понаписував вище), робить для мене Бескиди особливими).

   От в Сколівські Бескиди я цього разу й вибрався - буду шукати "справжнє" Мертве Озеро і "справжній" водоспад Сукіль, а ще поглянути на меморіал Січовим Стрільцям поблизу вершини гори Ключ.

   Маршрут наш починається неподалік водоспаду Кам'янка, як доїхати чи дійти до водоспаду - можна прочитати тут.

   Сьогодні тут людно, а якось було так, що окрім мене та кількох продавців в магазинчиках над водоспадом - тут більше нікого не було, ані душі).

   Кілька фото на водоспаді і йдемо далі. Дорогою зустрічаємо ось такий стенд з поганенькою картою частини Сколівських Бескидів

Карта маршруту до гори Ключ, Мертвого Озера та водоспаду Сукіль

   Маршрут: село Дубина - водоспад на ріці Кам'янка - меморіал на горі Ключ - Мертве Озеро - водоспад Сукіль - село Кам'янка - село Дубина (приблизно 32 кілометри)

Клікніть по зображенню щоб збільшити

Увага маршрут приблизний, так щоб зорієнтуватись де що є і куди іти)

   Починали ми свій похід з села Дубина, доїхати сюди можна будь-яким автобусом, що їде зі Львова до Сколе, або навпаки, варто попередити водія про те щоб зупинив на зупинці з якої ближче до водоспаду Кам'янка, бо в селі Дубина дві автобусні зупинки і з іншої буде потрібно ще довго іти).

Корисні рослини Карпат: Первоцвіт

   Первоцвіт я збирав ще давним-давно, здається тоді ще тільки навчився ходити). Правда вже давно немає того місця де я колись збирав той первоцвіт, вірніше місце є, але от первоцвіт з-під бетону і асфальту не росте(.
   Та й росте той цілющий первоцвіт не так довго, тому потрібно встигнути зібрати потрібну вам кількість допоки він є.

фото взято з Вікіпедії

   І от в одному з походів я побачив жовті квіточки - знайомі з дитинства))). Для чого і від чого первоцвіт я вже давно не пам'ятав, а мо й не знав, а шо ви хотіли?) Коли востаннє я його збирав то знав тільки одне - буде смачний чай зимою).

Карта маршруту до гори Хом'як

   Маршрут: Підліснів (Медова Долина) - полонина Бараня - гора Хом'як (приблизно 7 кілометрів)

Клікніть по зображенню щоб збільшити

   Добратись до гори Хом'як доволі просто - сідаєте на будь-який автобус з Франківська, що проїжджає Татарів і виходите між селами Микуличин і Татарів біля повороту на водоспад Женецький Гук, попередьте водія про ціль вашої поїздки щоб зупинив у потрібному місці.

Горган-Явірник (Явірницький)

Маршрут: Микуличин - полонина Свинянка - полонина Явірник - гора Горган-Явірницький - полонина Явір - Яремче - водоспад Дівочі Сльози

   Гір в Карпатах які носять назву Явірник, можна сказати, безліч), але Горган-Явірник, або Горган-Явірницький безумовно виділяється з-поміж інших.
   От до горганського Явірника я й вибрався цього разу.
   Все, як завжди) - похід планував давно, але часу не вистачало, а тут пробив собі ногу і дали лікарняне))). Дірка в нозі була невелика, правда трохи болюча, але йти можна, ще 1 лікар казав ходити, а не лежати).
   Ну я й пішов, а зі мною ще один знайомий.
   Починати маршрут на Явірник надумали з села Микуличин. 21:22, виходимо з поїзда Львів-Рахів, готуємось до підйому в гори, розкладаєм трек-палки, дістаєм з рюкзаків фотоапарати, беру компас, розгортаю карту щоб поглянути куди іти зі станції оп, а карта то не та... замість карти Східних Горган взяв Західні).
   Добре, що поряд були ще туристи, котрі ішли до водоспаду Женецький Гук і далі до гори Хом'як та мали карту з регіоном Карпат який нам потрібен.
   Народ, якшо колись прочитаєте це), знайте, що ми Вам дуже вдячні!.
   Зробили кілька фото потрібної нам частини карти, подякували і почали підйом до полонини Свинянка де планували ночувати.
   Дорогою намагався налаштувати різкість на своїй мильниці, бо щось їй зайшло і не хотіла вона фотографувати з більш-менш нормальною чіткістю, зате получилось ось таке фото

Карта маршруту до гори Горган-Явірник (Явірницький)

Маршрут: Микуличин - полонина Свинянка - полонина Явірник - гора Горган-Явірницький - полонина Явір - Яремче - водоспад Дівочі Сльози - Яремче (приблизно 22 кілометри).

Клікніть по зображенню щоб збільшити

   Маршрут до гори Горган-Явірник (Явірницький) починається в селі Микуличин неподалік залізнодорожньої станції (жовтий маркер).

Верецький перевал

   Маршрут: Воловець - Верецький перевал - Воловець.

   Розглядаючи карту згадав, що давно вже збирався до Верецького перевалу, але через важкість добирання все відкладав відвідини перевалу. Їхати туди поїздами і автобусами зі Львова якось не дуже, а включати перевал в пішохідний маршрут зовсім не дуже))), ну хіба якщо ідеш Карпатським туристичним шляхом.

   Але в мене ж тепер є ровер типу "ашанбайк", а отже відстані на які я колись дивився, як пішохідний турист, тепер для мене, як велотуриста), стали значно доступніші.

   Зі Львова до Верецького перевалу вирішив добиратись так - поїзд Львів-Мукачево, а далі велосипедом до перевалу, ну а вибиратись вже, як получиться.). Правда пам'ятаючи про дефіцит квитків в літній період на напрямок з Воловця, Славська і Сколе до Львова - квитки на зворотній шлях я таки придбав заздалегідь з надією, що таки встигну повернутись на поїзд.

   Щей квитки я взяв не прості, а в веловагон).

   Зранку, в день мандрівки, щось дуже не хотілось вставати, але в такі моменти головне стягнути дупу з ліжка, а далі вже все буде норм), що я й зробив і от я вже в поїзді до Воловця, в веловагоні))). На спеціальному стелажі для велосипедів мирно хитається в такт вагону мій "вєздєход" який поміж монстрів для downhill'у виглядає наче дистрофічний поні серед табуна мустангів).

   До Воловця добрався майже без оказій, а якби не шкідлива - то доїхав б зовсім без них. Бо потягнуло мене курити, пішов у напрямку туалету і на місці де в вагоні повинен був би бути туалет виявив підсобку в якій зберігалось різне приладдя для прибирання і тому подібне. "Вов, ну чим не курілка" - подумав я, закрив за собою двері і прикурив сигарету. Все б нічого, але коли докурив і зібрався виходити то виявив, що зсередини клямки немає, от так - ззовні є, а тут нема). Клас, погрюкав в двері, та де там - стук коліс гучніший за моє грюкання.
   Сів на перекинуте відро і став думати, як мені звідси вийти). Підважиити язичок замка не вийде бо нич плоского я не знайшов, тре чекати зупинки і знов постукати - мо хтось почує, з телефону толку ніякого, бо кому дзвонити?). Щей задня кришка телефону не влазила між дверима і відкосом.
   На зупинці народ був сильно зайнятий погрузкою і вигрузкою так шо я повернувся до відра, вмостився зручніше і їхав собі розглядаючи краєвиди, ну а шо? В Мукачево думаю випустять, а як ні то у Львові точно).

В похід - щоб вдома не сидіти). Мармароси.

Маршрут: Ділове - Піп Іван Мармароський - полонина Бербелашка - Рахів.

   Початок цього походу трішки подібний до початку попереднього).

   Так само "накривається" мій похід, правда тепер уже на Пішконю. Так само дивлюсь в мережі хто куди збирається.

   І тут оголошення про похід в Мармароси. В Мармароси я вже ходив, але ж не сидіти вдома в останні дні відпустки). Пакую торбу, беру квитки, їду). До речі, ще один цікавий варіант, як добратись зі Львова в Ділове - вже знайомий, з попередньої розповіді, поїзд Ковель-Чернівці відправляється о 1:20 зі Львова і ним їдемо в Коломию, о 5:55 ви вже в Коломиї, а з Коломиї в 8:16 до Рахова їде електричка Коломия-Рахів, з Рахова до Ділового можна доїхати автобусом.

   Дві години в Коломиї, поки чекаєте на електропоїзд, можна присвятити екскурсії по місту, чим і зайнялась більша частина групи поки я дрімав на вокзалі). Якщо врахувати, що від вокзалу до музею "Писанки" орієнтовно 2 км, туди і назад буде 4 км то двох годин цілком достатньо щоб поглянути на найбільшу писанку в світі, треба буде і собі колись піти глянути, бо вже кілька разів був в Коломиї, а крім вокзалу і автостанції нічого толком й не бачив. Ну цього разу в мене були поважні причини - кілька діб перед цим походом я дуже мало спав, а отже використовував кожну хвилину щоб подрімати))).

   Їхати з Коломиї в Рахів електропоїздом ну дуже довго) - більше чотирьох годин, зате було весело, на носі якраз травневі свята, а на "майскіе") славнозвісний "Раховоз" на 99% забитий туристами, отож скучати не доведеться.

   Погода, коли ми сідали в електричку, була "не дуже", а перед приїздом в Рахів ще й почався дощ, народ з іншої, доволі чисельної групи, почав одягати дощовики, бахіли і тому подібне. Якщо іти за стандартною схемою походів в Мармароси), то з Рахова ще потрібно добратись в Ділове, там взяти дозвіл на перебування в прикордонній зоні, а тоді вже йти до Мармароських вершин, в Рахові з вокзалу до автостанції іти метрів 20, отож дощовиків, бахіл і тд. теоретично та й практично) не потрібно - вирішив поцікавитись яким маршрутом ітиме сусідня група, а мо пригодиться). Виявилось, що народ прямує з Рахова до географічного центру Європи, що знаходиться неподалік села Ділове, а тоді вже в Мармароси, ми ж, згідно плану), вирушили на автостанцію, взяли квитки, ледве запакувались в переповнений автобус з Рахова в Ділове і поїхали...

   В Ділове взяли в прикордонників дозвіл, до речі про дозвіл на перебування в прикордонній зоні - проблем немає жодних, остаточний список учасників походу в Мармароси був поданий лише кілька днів тому, але якщо всі хто іде в похід має з собою паспорти то орієнтовно через хвилин 10-20 вам дадуть дозвіл, при умові, що на заставі "буде світло" - електроенергію не відключили))).

   Дозвіл маємо, зайшли ще в магазин і йдемо до початку маршруту.

Карта маршруту з Ділове до Піп Івана Мармароського

Маршрут: Ділове - Піп Іван Мармароський - полонина Бербелашка - Рахів (приблизно 41 кілометр).

Клікніть по зображенню щоб збільшити

   Ось кілька варіантів, як добратись в Ділове, звідки починався наш похід в Мармароси:

- Зі Львова поїздом Львів-Солотвино (відправлення зі Львова о 20:50) їдете до Солотвино (прибуття о 9:07), а з Солотвино до Ділове добираєтесь рейсовим автобусом які відправляються від автостанції, що неподалік вокзалу.

Від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.

Маршрут: Верховина - село Плай - полонина Кринта - Угорські Скелі - село Зелене - село Явірник - село Шибене - Піп Іван Чорногірський - Вухатий Камінь - Дзембронський водоспад - Дземброня.

   І так, маршрут який написаний вище, був в мене, як резервний), а збирався я використати ці дні для походу до РЛС "Памір", але - збирався, збирався і не зібрався).

   На дворі зима ще бореться з весною і щоб бути хоч трохи в курсі погоди пишу в пошуку: "погода Верховина", добрі сайти з погодою пропонують мені ще поглянути погоду в Верховині на 10 днів і навіть на місяць, "ага, хоч би до обіду вгадали" - подумав я і позакривав ті всі вікна з яких мені на дні походу була обіцяна похмура, але без дощу і навіть з проясненнями погода.

   Ну що ж, з погодою вияснили, тепер ше тре когось з собою в похід взяти, бо всі люди з якими я переважно ходжу на заплановані мною дні іти не зможуть, а йти самому коли ведмеді тільки прокинулись від сну і певно голодні), а в горах ще, хоч і неймовірно мала, але зберігається небезпека сходження лавин - зовсім не хотілось, бо страшно боюсь лавин і ведмедів))).

   Знову відкриваю "вікна" мережі і пишу оголошення в різних групах та форумах, хоч до походу залишилось кілька днів, але попутника я знайшов.

   Так, тепер ще вирішити, як добратись до Верховини зі Львова. Оптимальних варіанти два: перший автобусами - зі Львова до Івано-Франківська і з Франківська в Верховину, так я вже їздив (доки доволочишся в Верховину то вже нічого не хочеться, а ще, навіть якщо виїхати зі Львова в шостій ранку то в Верховині будеш, орієнтовно в 14:00); варіант другий - поїздом Ковель-Чернівці до Коломиї, а з Коломиї в Верховину автобусом (так я ще не їздив отож вирішив спробувати).

   Другий варіант добирання мені сподобався ще на стадії планування, а після "польових випробувань") - це тепер, мабуть, буде моїм основним варіантом).

   Судіть самі - поїзд Ковель-Чернівці вирушає зі Львова о 1:20, а в 5:55 ви вже в Коломиї, плюс є добрих чотири години щоб подрімати. В Коломиї, з вокзалу сідаєте в маршрутку на автовокзал, а з автовокзалу Коломиї орієнтовно в 7:40 є автобус в Верховину і приблизно в 10:00 ви в Верховині.

   Ось так, як описано вище, ми й потрапили в Гуцульську Столицю. Зробив кілька фото з розкладами автобусів на автостанції Верховини (фото з розкладами автобусів викладу в картах до походу), випили кави, дістав карту і пішли ми по Верховині шукати перші орієнтири - Жаб'євський потік і музей "Тіні забутих предків".

Карта маршруту від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.

Маршрут: Верховина - село Плай - полонина Кринта - Угорські Скелі - село Зелене - село Явірник - село Шибене - Піп Іван Чорногірський - Вухатий Камінь - Дзембронський водоспад - Дземброня (приблизно 55 кілометрів).

Клікніть по зображенню щоб збільшити

   Маршрут починається з міста Верховина, добратись до Верховини, якщо їдете зі Львова, найкраще - поїздом Ковель-Чернівці (відправлення зі Львова о 1:20) до Коломиї, а звідти автобусом в Верховину. Можна також добиратись автобусами через Івано-Франківськ.

   Від автовокзалу в Верховині потрібно іти до музею "Тіні забутих предків", знайти його не важко.

Водоспад Кам'янка, озеро Журавлине та скеля Орел

   Маршрут: село Дубина - водоспад на ріці Кам'янка - озеро Журавлине - скеля Орел.

   І так, повертаючись до своїх "мемуарів") про мандри...

   В далекому 2013 я спробував віднайти наш місцевий "Острів Пасхи" в Сколівських бескидах.

   Нич в мене тоді не вийшло і от через три роки) я вирішив повторити спробу.

   Автобус Львів-Сколе, зупинка в селі Дубина (тепер вже та, що треба) і я на маршруті.

   Помітив, що маркування оновили, наскільки чув в той час - "Карпатські Стежки" зайнялись маркуванням маршрутів в Сколівських бескидах, правда це чи ні, я вам точно не скажу.

   Ну, дорогу до водоспаду на ріці Кам'янка й без маркування, думаю, знайде кожен), а як воно далі - побачу. А хоча, дорогою до водоспаду біля мене кілька разів зупинялась машина і народ питав - "Як доїхати до водоспаду Кам'янка?" або "Чи правильно ми їдемо до водоспаду?", "Весь час прямо по дорозі" - відповідав я і топав собі далі, дорогою згадуючи які тут лежали сніги в 2013.

   Зустрів ще одне "Оновлення" на маршруті - табличку з вказівником до мінерального джерела.

Карта маршруту до скелі Орел

   Маршрут: село Дубина - водоспад на ріці Кам'янка - озеро Журавлине - скеля Орел (приблизно 7 кілометрів)

   Як добратись до водоспаду Камянка, ви вже мабуть знаєте, а якщо ні - то в селі Дубина, якщо їдете  з сторони Стрия, зверніть ліворуч і весь час по, можна сказати, головній дорозі доїдете до КПП де з вас можуть взяти кілька гривень за проїзд, якщо машиною чи прохід, якщо пішки.
   Коли їдете автобусом то попередьте водія, що вам потрібно вийти біля повороту до водоспаду Кам'янка ( усі водії Сколівських автобусів в курсі де зупинити), а для тих хто вирішив добиратись авто ще кілька карт.

Фото з походу: Лумшори і полонина Руна в міжнародний день гір / Photos from the hike: Lumshory and Runa mountain valley in the International Mountain Day

Україна 
Закарпатська область 
Лумшори
озеро Велика Трусця
полонина Руна

Ukraine 

Transcarpathian region 

Lumshory

Lake  Vel. Trustsya

Runa mountain valley

Лумшори і полонина Руна (Рівна) в міжнародний день гір

   Маршрут: Лумшори - озеро Велика Трусця - полонина Руна - Липовець

   В 2015 вдалось таки провести міжнародний день гір в горах, а не на роботі).
   00:16 зі Львова до Ужгорода відправляється поїзд Київ-Ужгород, а разом з ним і ми. 6:23 Ужгород, сідаємо на маршрутний автобус в центр міста, а звідти кількасот метрів пішки до автостанції Ужгород 2 або, як її ще називають Перечинський автовокзал, дорогу до автостанції, на диво, пам'ятаю добре хоча з останнього мого візиту сюди пройшло майже три роки, але що там пам'ятати ту дорогу - весь час прямо))).
   Перечинський автовокзал, взяли квитки, чекаємо автобус в Лумшори, думав потрапимо на автостанцію в притик до відправлення автобуса, але ні - часу, в запасі, залишилось ще багацько. В приміщенні автостанції є невелике кафе з хорошою і порівняно з Львівськими цінами, дешевою кавою. Якраз допив каву та перекурив коли приїхав наш автобус. Пакуємось і їдемо в Лумшори, саме з Лумшорів запланував іти на полонину Руну, до якої не дійшов влітку. Нічого, не дійшов літом - дійдемо зимою, головне бажання.
   Спав, майже, всю дорогу в Лумшори, прокинувся лише один раз в Перечині, коли до нас приєднався третій учасник походу. Люблю я поспати в маршрутках, що тут зробиш?).
   Лумшори,

   навіть не скажеш, що на дворі 11 грудня - хмарно, часом моросить дрібний дощ, така собі осінь, але зовсім не зима.
   Останні приготування перед тим, як почати похід. Розкрутив трекінгові палки, перекурив, одягнув рукавиці і вперед...

Карта маршруту: Лумшори - озеро Велика Трусця - полонина Руна - Липовець

   Маршрут: Лумшори - озеро Велика Трусця - полонина Руна - Липовець (приблизно 28 кілометрів).

Клікніть по зображенню щоб збільшити

   Зі Львова до початку маршруту, в село Лумшори, найкраще добратися так: поїзд Київ-Ужгород, відправлення зі Львова о 00:45, прибуття в Ужгород в 6:23, далі маршруткою (зупиняються неподалік вокзалу)

Фото з мандрівки до палацу Шенборна, водоспаду Скакало та замку Сент-Міклош / Photos from a trip to the palace Schönborn, waterfall Skakalo and castle St. Miklos

Україна
Закарпатська область
Мукачівський район
село Карпати
село Чинадієво

Ukraine

Transcarpathian region

Mukachevo district

 village Karpaty

village Chynadiyevo

Палац і сад Шенборна / Schönborn garden and palace 

Палац Шенборнів, водоспад Скакало та замок Сент-Міклош

   Маршрут: станція Карпати - палац Шенборнів - Слов'янське капище - водоспад Скакало - Чинадіївський замок - станція Карпати.

   7:00 Головний вокзал, знімаю переднє колесо з велосипеда і пакуюсь в поїзд Львів-Мукачево.
   Вдалось вирватись на день з буденної суєти, отож вирішив за цей день побачити максимум цікавого. На сьогодні запланував подивитись на палац Шенборна, Слов'янське капище, водоспад Скакало і замок Сент-Міклош в Чинадійово.
   Усі ці місця, порівняно, близько одне від одного, але все одно кілометрів 15 шляху, ато й більше, назбирається. Повертатись планую в 16:56 тим самим 827 поїздом, котрим в 10:57 приїду на станцію Карпати, а значить на чотири цікавих місця в мене 5 годин і в ці 5 годин ще й треба вписати тих 15 кілометрів - тому й обрав формат велопоходу.
   Ровер в тамбурі, я в кріслі вагону, а поїзд, постукуючи колесами, мчить до Карпатських гір - ляпота).
   Хоча на календарі середина осені, вранці гори вже вкриті інеєм - такі картинки за вікном навівають "різдвяний" настрій).
   10:57 станція Карпати. Витягую з тамбура велосипед, прикручую на місце переднє колесо, дивлюсь в телефонному GPS, як доїхати до палацу Шенборнів, який дехто називає замком, сідаю на велосипед і вперед.
   Де вхід в парк Шенборна я поняття зеленого не мав, але поглянув на карту, що світилась на екрані телефону, то все просто - якщо вийти зі станції до траси, а далі кількасот метрів по ній в сторону Мукачево і звернути з траси вправо та піднятись вверх то зайду на територію санаторію "Карпати", а там вже й замок Шенборна знайти не проблема.
   Так і зробив, проїхав, звернув, от тільки перед в'їздом в парк було КПП і шлагбаум біля якого стояв хлоп. Спитав я в того хлопа, як доїхати до палацу Шенборна, "Та прямо вверх по дорозі, але в нас вхід платний" - такою була відповідь. За вхід я дав десятку, а яка точно ціна сказати не можу бо білет мені не дали), по білет (зі слів чергового КПП) тре було вертатись назад до станції, десь поряд з нею є парадний хід в парк Шенборна і каса.
   Спитав, про всяк випадок, чи часом не потрібно буде ще комусь давати "десятку"? "Ні" - відповів хлоп і я з чистою совістю сів на велосипед та поїхав, по бруківці, в сторону палацу Шенборна.

   Гарний час мені випав для відвідин парку. Тепло, сонячно, а ще - незрівнянні барви осені.

Захар Беркут та гора Маківка.

   Маршрут: Тухля - гора Захар Беркут (Путище) - гора Маківка - Тухля

   Ще один і заключний пост мемуарів про літо 2015).
   Початок серпня, часу кудись поїхати, хоча б на кілька днів, зовсім немає, але для ПВД - день знайшов.
   Поїзд Львів-Мукачево, люблю цей напрямок і цей поїзд), багато хороших спогадів пов'язано з місцями, що знаходяться по обидві сторони від залізної дороги, їдеш дивишся і згадуєш...
   Отак їхав, дивився, згадував до самої Тухлі, навіть не помітив, як промайнула відстань відь Львова до Тухлі.
    Пора виходити, сьогодні мій маршрут починається звідси - зі станції легендарного села, де відбувалися події описані Іваном Франком в творі "Захар Беркут".

   Тухля. Бував тут вже не раз, вперше прийшов сюди ще коли вчився в школі, ми тоді "матрасно" відпочивали в Славське, а сусіди, що разом з нами винаймали будинок в приватному секторі, запропонували поїхати в Тухлю та поглянути на пам'ятник Захару Беркуту. Маршрутку ми пропустили і пішли пішки, ой яким довгим тоді здавався цей шлях), а ще тоді, ми дізнались, що в Тухлі є два пам'ятника Захару Беркуту - один біля дороги на Славське, а інший на горі Путище, до якого ми власне й прямували.
   Сьогодні я так само розпочав свій похід з відвідин пам'ятника в селі.