Горган-Явірник (Явірницький)

Маршрут: Микуличин - полонина Свинянка - полонина Явірник - гора Горган-Явірницький - полонина Явір - Яремче - водоспад Дівочі Сльози

   Гір в Карпатах які носять назву Явірник, можна сказати, безліч), але Горган-Явірник, або Горган-Явірницький безумовно виділяється з-поміж інших.
   От до горганського Явірника я й вибрався цього разу.
   Все, як завжди) - похід планував давно, але часу не вистачало, а тут пробив собі ногу і дали лікарняне))). Дірка в нозі була невелика, правда трохи болюча, але йти можна, ще 1 лікар казав ходити, а не лежати).
   Ну я й пішов, а зі мною ще один знайомий.
   Починати маршрут на Явірник надумали з села Микуличин. 21:22, виходимо з поїзда Львів-Рахів, готуємось до підйому в гори, розкладаєм трек-палки, дістаєм з рюкзаків фотоапарати, беру компас, розгортаю карту щоб поглянути куди іти зі станції оп, а карта то не та... замість карти Східних Горган взяв Західні).
   Добре, що поряд були ще туристи, котрі ішли до водоспаду Женецький Гук і далі до гори Хом'як та мали карту з регіоном Карпат який нам потрібен.
   Народ, якшо колись прочитаєте це), знайте, що ми Вам дуже вдячні!.
   Зробили кілька фото потрібної нам частини карти, подякували і почали підйом до полонини Свинянка де планували ночувати.
   Дорогою намагався налаштувати різкість на своїй мильниці, бо щось їй зайшло і не хотіла вона фотографувати з більш-менш нормальною чіткістю, зате получилось ось таке фото

Вже традиційний передноворічний пост)

   Завершується 2016, ще один рік мандрів в різні цікаві місця України та походів в Карпати.
   В цьому році вдалось побувати там, куди вже давно збирався, але ноги ніяк не доходили).
   Пройшовся до Вухатого Каменю та озера Марічейка.

   Спробував відшукати "Острів Пасхи" в Сколівських бескидах.

Фото з прогулянки в Мармароси

Україна
Карпати
Мармароси

 

В похід - щоб вдома не сидіти). Мармароси.

Маршрут: Ділове - Піп Іван Мармароський - полонина Бербелашка - Рахів.

   Початок цього походу трішки подібний до початку попереднього).

   Так само "накривається" мій похід, правда тепер уже на Пішконю. Так само дивлюсь в мережі хто куди збирається.

   І тут оголошення про похід в Мармароси. В Мармароси я вже ходив, але ж не сидіти вдома в останні дні відпустки). Пакую торбу, беру квитки, їду). До речі, ще один цікавий варіант, як добратись зі Львова в Ділове - вже знайомий, з попередньої розповіді, поїзд Ковель-Чернівці відправляється о 1:20 зі Львова і ним їдемо в Коломию, о 5:55 ви вже в Коломиї, а з Коломиї в 8:16 до Рахова їде електричка Коломия-Рахів, з Рахова до Ділового можна доїхати автобусом.

   Дві години в Коломиї, поки чекаєте на електропоїзд, можна присвятити екскурсії по місту, чим і зайнялась більша частина групи поки я дрімав на вокзалі). Якщо врахувати, що від вокзалу до музею "Писанки" орієнтовно 2 км, туди і назад буде 4 км то двох годин цілком достатньо щоб поглянути на найбільшу писанку в світі, треба буде і собі колись піти глянути, бо вже кілька разів був в Коломиї, а крім вокзалу і автостанції нічого толком й не бачив. Ну цього разу в мене були поважні причини - кілька діб перед цим походом я дуже мало спав, а отже використовував кожну хвилину щоб подрімати))).

   Їхати з Коломиї в Рахів електропоїздом ну дуже довго) - більше чотирьох годин, зате було весело, на носі якраз травневі свята, а на "майскіе") славнозвісний "Раховоз" на 99% забитий туристами, отож скучати не доведеться.

   Погода, коли ми сідали в електричку, була "не дуже", а перед приїздом в Рахів ще й почався дощ, народ з іншої, доволі чисельної групи, почав одягати дощовики, бахіли і тому подібне. Якщо іти за стандартною схемою походів в Мармароси), то з Рахова ще потрібно добратись в Ділове, там взяти дозвіл на перебування в прикордонній зоні, а тоді вже йти до Мармароських вершин, в Рахові з вокзалу до автостанції іти метрів 20, отож дощовиків, бахіл і тд. теоретично та й практично) не потрібно - вирішив поцікавитись яким маршрутом ітиме сусідня група, а мо пригодиться). Виявилось, що народ прямує з Рахова до географічного центру Європи, що знаходиться неподалік села Ділове, а тоді вже в Мармароси, ми ж, згідно плану), вирушили на автостанцію, взяли квитки, ледве запакувались в переповнений автобус з Рахова в Ділове і поїхали...

   В Ділове взяли в прикордонників дозвіл, до речі про дозвіл на перебування в прикордонній зоні - проблем немає жодних, остаточний список учасників походу в Мармароси був поданий лише кілька днів тому, але якщо всі хто іде в похід має з собою паспорти то орієнтовно через хвилин 10-20 вам дадуть дозвіл, при умові, що на заставі "буде світло" - електроенергію не відключили))).

   Дозвіл маємо, зайшли ще в магазин і йдемо до початку маршруту.

Від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.

Маршрут: Верховина - село Плай - полонина Кринта - Угорські Скелі - село Зелене - село Явірник - село Шибене - Піп Іван Чорногірський - Вухатий Камінь - Дзембронський водоспад - Дземброня.

   І так, маршрут який написаний вище, був в мене, як резервний), а збирався я використати ці дні для походу до РЛС "Памір", але - збирався, збирався і не зібрався).

   На дворі зима ще бореться з весною і щоб бути хоч трохи в курсі погоди пишу в пошуку: "погода Верховина", добрі сайти з погодою пропонують мені ще поглянути погоду в Верховині на 10 днів і навіть на місяць, "ага, хоч би до обіду вгадали" - подумав я і позакривав ті всі вікна з яких мені на дні походу була обіцяна похмура, але без дощу і навіть з проясненнями погода.

   Ну що ж, з погодою вияснили, тепер ше тре когось з собою в похід взяти, бо всі люди з якими я переважно ходжу на заплановані мною дні іти не зможуть, а йти самому коли ведмеді тільки прокинулись від сну і певно голодні), а в горах ще, хоч і неймовірно мала, але зберігається небезпека сходження лавин - зовсім не хотілось, бо страшно боюсь лавин і ведмедів))).

   Знову відкриваю "вікна" мережі і пишу оголошення в різних групах та форумах, хоч до походу залишилось кілька днів, але попутника я знайшов.

   Так, тепер ще вирішити, як добратись до Верховини зі Львова. Оптимальних варіанти два: перший автобусами - зі Львова до Івано-Франківська і з Франківська в Верховину, так я вже їздив (доки доволочишся в Верховину то вже нічого не хочеться, а ще, навіть якщо виїхати зі Львова в шостій ранку то в Верховині будеш, орієнтовно в 14:00); варіант другий - поїздом Ковель-Чернівці до Коломиї, а з Коломиї в Верховину автобусом (так я ще не їздив отож вирішив спробувати).

   Другий варіант добирання мені сподобався ще на стадії планування, а після "польових випробувань") - це тепер, мабуть, буде моїм основним варіантом).

   Судіть самі - поїзд Ковель-Чернівці вирушає зі Львова о 1:20, а в 5:55 ви вже в Коломиї, плюс є добрих чотири години щоб подрімати. В Коломиї, з вокзалу сідаєте в маршрутку на автовокзал, а з автовокзалу Коломиї орієнтовно в 7:40 є автобус в Верховину і приблизно в 10:00 ви в Верховині.

   Ось так, як описано вище, ми й потрапили в Гуцульську Столицю. Зробив кілька фото з розкладами автобусів на автостанції Верховини (фото з розкладами автобусів викладу в картах до походу), випили кави, дістав карту і пішли ми по Верховині шукати перші орієнтири - Жаб'євський потік і музей "Тіні забутих предків".

Фото з походу: Лумшори і полонина Руна в міжнародний день гір / Photos from the hike: Lumshory and Runa mountain valley in the International Mountain Day

Україна 
Закарпатська область 
Лумшори
озеро Велика Трусця
полонина Руна

Ukraine 

Transcarpathian region 

Lumshory

Lake  Vel. Trustsya

Runa mountain valley

Лумшори і полонина Руна (Рівна) в міжнародний день гір

   Маршрут: Лумшори - озеро Велика Трусця - полонина Руна - Липовець

   В 2015 вдалось таки провести міжнародний день гір в горах, а не на роботі).
   00:16 зі Львова до Ужгорода відправляється поїзд Київ-Ужгород, а разом з ним і ми. 6:23 Ужгород, сідаємо на маршрутний автобус в центр міста, а звідти кількасот метрів пішки до автостанції Ужгород 2 або, як її ще називають Перечинський автовокзал, дорогу до автостанції, на диво, пам'ятаю добре хоча з останнього мого візиту сюди пройшло майже три роки, але що там пам'ятати ту дорогу - весь час прямо))).
   Перечинський автовокзал, взяли квитки, чекаємо автобус в Лумшори, думав потрапимо на автостанцію в притик до відправлення автобуса, але ні - часу, в запасі, залишилось ще багацько. В приміщенні автостанції є невелике кафе з хорошою і порівняно з Львівськими цінами, дешевою кавою. Якраз допив каву та перекурив коли приїхав наш автобус. Пакуємось і їдемо в Лумшори, саме з Лумшорів запланував іти на полонину Руну, до якої не дійшов влітку. Нічого, не дійшов літом - дійдемо зимою, головне бажання.
   Спав, майже, всю дорогу в Лумшори, прокинувся лише один раз в Перечині, коли до нас приєднався третій учасник походу. Люблю я поспати в маршрутках, що тут зробиш?).
   Лумшори,

   навіть не скажеш, що на дворі 11 грудня - хмарно, часом моросить дрібний дощ, така собі осінь, але зовсім не зима.
   Останні приготування перед тим, як почати похід. Розкрутив трекінгові палки, перекурив, одягнув рукавиці і вперед...

Захар Беркут та гора Маківка.

   Маршрут: Тухля - гора Захар Беркут (Путище) - гора Маківка - Тухля

   Ще один і заключний пост мемуарів про літо 2015).
   Початок серпня, часу кудись поїхати, хоча б на кілька днів, зовсім немає, але для ПВД - день знайшов.
   Поїзд Львів-Мукачево, люблю цей напрямок і цей поїзд), багато хороших спогадів пов'язано з місцями, що знаходяться по обидві сторони від залізної дороги, їдеш дивишся і згадуєш...
   Отак їхав, дивився, згадував до самої Тухлі, навіть не помітив, як промайнула відстань відь Львова до Тухлі.
    Пора виходити, сьогодні мій маршрут починається звідси - зі станції легендарного села, де відбувалися події описані Іваном Франком в творі "Захар Беркут".

   Тухля. Бував тут вже не раз, вперше прийшов сюди ще коли вчився в школі, ми тоді "матрасно" відпочивали в Славське, а сусіди, що разом з нами винаймали будинок в приватному секторі, запропонували поїхати в Тухлю та поглянути на пам'ятник Захару Беркуту. Маршрутку ми пропустили і пішли пішки, ой яким довгим тоді здавався цей шлях), а ще тоді, ми дізнались, що в Тухлі є два пам'ятника Захару Беркуту - один біля дороги на Славське, а інший на горі Путище, до якого ми власне й прямували.
   Сьогодні я так само розпочав свій похід з відвідин пам'ятника в селі.

З Сянок до перевалу Руський Путь або, як я не дійшов до полонини Руна

   Маршрут: Сянки - село Карпатське - гора Старостина - гора Журовка - гора Листкованя - перевал Руський Путь - село Либохора -село Карпатське - Сянки.

    А планувалось пройти отак.... напишу, можливо комусь стане в нагоді.

   Маршрут: Сянки - перевал Ужоцький - гора Кругла - гора Кінчик - гора Дрогобицький Камінь - гора Старостина - гора Журовка - гора Листкованя - перевал Руський Путь - село Перехресний - село Кічерний - село Розтока - гора Мунчіл - Остра Гора - урочище Прелука - водоспад Воєводин - полонина Руна - озеро Велика Трусця - село Лумшори.

   Так б все мало бути але...
   Продовжуючи тему "Літніх мемуарів") розповім, як я не дійшов до полонини Руна.
   Ранок, електричка Львів-Сянки, час відправлення 6:40 в Сянки повинна прибути в 11:22, за сьогодні запланував дійти з Сянок до перевалу Руський Путь, згідно карти там є декілька джерел, одне з яких, ще й на спуску в село Перехресний, все виглядає, як ідеальне місце для ночівлі, а якщо візьму хороший темп і не буду багато курити то можливо й до хребта Острої Гори дійду. Літо ж на дворі, темніє пізно, а важких підйомів не передбачалося. З такими роздумами я їхав в електропоїзді.
   Маршрут планував пройти в соло - знайомі в ті самі дні вирішили іти з Біласовиці до Пікуя, а звідти в Сянки. Пікуй я вже бачив, та й вільного часу в мене було більше, то ж вирішив пройтись в соло.
   Але, соло не вийшло. Окрім мене, на станції Сянки з електропоїзда вийшло ще кілька груп мандрівників і всі дружно вирушили до Ужгородського перевалу, через який веде маркований маршрут до гори Пікуй.

Кострич, Шпиці та озеро Несамовите

   Маршрут: Кривопільський перевал - полонина Веснарка - гора Кострича - гора Кострич - полонина Псарівка - село Бистрець - полонина Гаджина - Довбушева криниця - Довбушів стіл - Шпиці - озеро Несамовите - Заросляк.

   Мемуари про літо 2015).

   Ну пішли, чи краще сказати поїхали, на слова першого космонавта не претендую, просто в більшості випадків перед тим, як кудись іти треба трішки, а інколи й так добряче проїхатись, бо отак вийти з дому і йти собі далеко та довго можуть дозволити одиниці, коротше...

   Було це навіть не літо, а останні дні весни, їхали ми нічним потягом в славне місто Івано-Франківськ, вагон був загальний і кімарив я собі сидячи. Здається, вже навіть заснув і щось почалось снитись, коли крізь сон почув голос провідника: "Ходорів, Ходорів!" - натхненно репетував провідник заглядаючи в кожне відділення плацкартного вагону. 

   Спросоння я поглянув на могутню статуру провідника, котрий прямував в кінець вагону продовжуючи сповіщати всіх про місце зупинки, незважаючи на те, що за вікном глупа ніч).

   Хвилин п'ять я помучився в спробах знову примостити голову так щоб вона не баламкалась в такт вагону, а потім кинув ту затію і потопав в тамбур курити, прокручуючи в голові фразу одного героя з відомого серіалу - "Ходор, Ходор", чомусь вигуки і статура провідника викликали такі асоціації).

   До Франківська так і не заснув. В Франківську, поки чекали решту групи, зайшли в кафе перекусити. Їсти вранці мені, майже ніколи, не хочеться, а от каву люблю і випити її можу багато, тому поки народ обирав чим поснідати, я роздивлявся вивіску над кавовим апаратом. Каву завжди обираю просто - дивлюсь тільки на пропонований об'єм, такий вже я гурман, нічого з тим не зробиш).

Руїни замку, водоспад та стародавній монастир з цілющою водою. Похід до Бухтівецького і Манявського водоспадів та Манявського скиту.

   Маршрут: Надвірна - село Пасічна - Бухтівецький водоспад - гора Бзинковачка - гора Погарчина - Манявський водоспад - Манявський скит.

   Виявляється, якщо в п'ятницю після обіду виїхати зі Львова поїздом Львів-Рахів то за  два вихідні дні можна побачити: руїни замку, два водоспади, стародавній монастир і ще й повернутись до Львова в неділю ввечері. Такий собі ПВД з масою вражень.

   Вокзал, з неба падає якийсь зовсім не весняний дощ, народ шукає свої вагони, таких, як ми бажаючих провести вихідні під дощем, десь подалі від цивілізації небагато, але є))). Звичайно, комфортніше б було зараз десь сісти в приміщенні випити пляшку пива чи дві, а потім вдома переглянути кіно і лягти спати в зручне м'яке ліжко, але то тільки комфортніше, а цікавіше закинути рюкзак на верхню полицю в вагоні, одягти навушники і під музику з перестуком коліс дивитись, як хмари проливають дощі на поля, міста, дороги, машини, людей і плюс до всього цього разу ми йдемо до Манявського водоспаду котрий вважається одним з найгарніших в Україні, а ще заплановано відвідати Бухтівецький водоспад, Пнівський замок і Манявський скит, тож все повинно бути цікавіше за самий крутий голлівудський блокбастер бо відбуватиметься в реалі))).
   Прогноз погоди на вихідні також не радує погожими днями, але маршрут пролягатиме, майже завжди, через населені пункти тож буде де сховатись від дощу та й підійматись високо в гори не будемо, тож хмарність не завадить побачити все, що плануємо.

Фото з походу: Ялинський водоспад та Піп Іван Мармароський / Photos from the campaign: Yalynskiy waterfall and Pip Ivan Marmarosy

Україна
Закарпатська область
Українські Карпати
Мармароси

Ukraine

Zakarpattia region

Ukrainian Carpathians

Marmarosy

Ялинський водоспад та Піп Іван Мармароський

   Маршрут: село Ділове - водоспад Ялинський - гора Щевора - полонина Щевора - полонина Латундур - полонина Квасний - Піп Іван Мармароський - полонина Лисича - потік Білий - Ділове.

   Мармароси, як давно я хотів пройтись в цих горах та все ніяк і от відпустка, а отже можна наперед знати коли зможеш піти в похід та заздалегідь подати заявку на перебування в прикордонній зоні, як цього вимагає закон, а ще зібрати групу, коротше - нормально підготуватись до походу, бо переважно в мене виходить так - зранку взнаю, що є можливість кудись поїхати зі Львова, до обіду купляю білет та продукти і пакую рюкзак, а після обіду вже їду в поїзді чи автобусі до початку маршруту).
   Маршрут Мармаросами я запланував аж на 120 кілометрів, правда в планах було пройти не тільки Мармароси, а ще одне цікаве місце в Українських Карпатах, але погода, кількість снігу і ще деякі обставини не дали втілити заплановане, та про все по порядку...
   Склалось так, що за тиждень до запланованої дати початку походу мене відправили в відрядження, тож закінчував підготовку знайомий з яким ми колись ходили Чорногорою, він і спланував добиратись в Ділове зі Львова, не поїздом Львів - Рахів, як хотів я та як їздили мої знайомі, а поїздом Львів - Солотвино і цей варіант набагато кращий бо Рахівський приїздить в Рахів пізно вночі і потрібно чекати ранку щоб пересісти на автобус та їхати в Ділове, правда Солотвинський їде довше, зате - завалився на полку в вагоні і спиш всю дорогу плюс не потрібно вночі шукати місце де б поблизу вокзалу поставити намет.
   9:05 виходимо на вокзалі в Солотвино, за кілька кроків від потягу до нас підходить мужчина та питає чи потрібен бус, спитали за скільки відвезе в Ділове, у відповідь чуємо:"20", якось невірячи в ціну, переживаю легенький шок, бо навіть не сподівався за таку ціну їхати приватним бусом з Солотвино в Ділове і мабуть від шоку ляпаю: "з кожного?" відповідь добиває: "та ні за всіх", тут шок переживає вже вся група, один таки оговтавшись перепитує: "20 гривень?", тепер шок вже був в хлопа, правда він справився з ним за секунду і відповів:"ні 20 євро", ми чемно подякували і пішли на автостанцію, по дорозі порадивши одному з групи зняти його гамераканського капелюха бо зараз ше в рейсовому автобусі будемо за валюту їхати).

   Від вокзалу до автостанції іти недовго, ось карта.

   Білет до Ділового обійшовся в 17 гривень, правда в касі брати не рекомендую, бо коли приїхав автобус то водій добродушно назвав нас антонімом до слова "мудрі" хлопці, "мудрі" хлопці не могли знати, що за ранковий рейс водій заробив менше ніж хотів, тож без докорів сумління закинули рюкзаки в автобус і поїхали вздовж Українсько-Ромунського кордону в Ділове.

Підсумки року, що минає.

   Старий рік минає і за традицією, під Новий рік прийнято підводити підсумки року, що минає, а раз є така традиція, то підведу і я.
   На початку року усі заплановані подорожі та походи перекреслили, мабуть, відомі вам події і замість походів в місця далекі від цивілізації я, між змінами, їздив в центр столиці...
   Ще з літа 2013 планував в березні 2014 пройтись по водоспадах Криму, бо саме весною вони повноводні та найгарніші, але до цього часу Крим став "НАШ" і людям з львівською пропискою стало важко туди потрапити, а виїхати ще важче).
   Тож замість Криму спочатку березня пройшовся до Параски).

   Це був перший мій похід, точніше назвати похід вихідного дня, у новому році, повернувшись з якого вирішив пора б піти в повноцінний похід, бо від сидіння вдома і перегляду новин уже помаленьку підкрадався стан під назвою "все дістало".
   Зібрав рюкзак, друзів і пішли ми в Горгани

подалі від цивілізації, зв'язку, та всього іншого, бо як б там не було, а жити треба.

Казанок для походу

   В похід потрібно брати казанок такого об'єму щоб приготованої в ньому їжі вистачило для всіх учасників походу, а краще два казанки (один великий інший поменше)- можна, поки в одному вариться їжа, інший поставити з водою для чаю.

   Об'єм казана, що беретеся на групу варто розраховувати по мінімум 0,5л на людину і плюс 0,5л на те щоб казан закипів, тобто на 10 людей потрібен 5,5л казан, не плутати з розрахунком "очних капель"), тут усе залежить від групи).
   Купити казанок можна в туристичних магазинах, правда ціна там "кусається", зате ви отримаєте хорошу якість. Для походів в Карпати, підійдуть казанки куплені на ринку чи в магазинах для рибалки і полювання, господарських магазинах, або "саморобні". При виборі туристичного казанка врахуйте вагу та якість, від матеріалу з якого зроблений казанок також буде залежати пригорання їжі.

   Зробити казанок самому неважко, для цього потрібна каструля, бажано алюмінієва, та кусок дроту. Беремо каструлю до ручок примотуємо дріт і маємо казанок для походів. В поході Чорногорою, зустрів туристів котрі, як казан, використовували відро).

   Непоганий варіант військовий казанок, правда вистачить приготованої в ньому їжі на двох, максимум трьох чоловік. Також військовий казанок підійде, як варіант - особистого похідного посуду або "казанка на чай", поки в основному готується їжа, а ще в нього легко можна спакувати ложку, вилку та кружку, ще й залишиться місце. Правда готувати в такому казанку на пальнику не дуже зручно через його форму.
   Для приготування їжі на пальнику, ідеальним буде казанок з теплообмінником, але ціна на нього, на жаль, далеко не ідеальна.
 

Як вибрати туристичний намет для походів

   Коли глянув, як тепер поділяються намети, не за типом конструкції, а за призначенням наприклад: трекінг (походи), альпінізм, кемпінг - то був трішки збитий з пантелику, як тільки не називають - outdoor, profi, геодезичні, експедиційні, екстрім та трекінг серія, "Ластівчине гніздо", кемпінгові і тд і тп., коротше на кожному сайті і в кожному інтернет магазині можна побачити один і той самий намет правда кожного разу з іншої приставкою.
   Більшість з нас ходить в Карпати свій намет я також вибирав для походів в Україні, отже...
   Вибираючи намет для походів в Карпати орієнтуйтесь на:
- вагу
- вітростійкість
- водонепроникність
- розміри і місткість
- матеріал та каркас

   Почнемо з розмірів і місткості від яких напряму залежатиме вага намету.
   Якщо ви плануєте завжди ходити групою і не збираєтесь в соло похід то мабуть найкращим варіантом буде тримісний намет з двома тамбурами, для зимових походів - з сніговою спідницею і трьом в одному наметі, зимою, тепліше. При виборі намету зверніть увагу на розмір тамбурів, бажано щоб в одному з тамбурів, окрім зберігання речей, можна було поставити пальник і приготувати їжу - в погану погоду - це великий плюс. Оптимальна вага тримісного намету від 3,5 до 5,5 кілограм, один несе намет, а все інше групове спорядження і їжу несуть двоє інших. Двомісний намет непоганий варіант для тих хто окрім походів з групою, любить пройтись соло. Оптимальна вага в районі 3 кілограм.

Спальний мішок або спальник - по-народному

   При виборі і купівлі спального мішка, окрім характеристик ваги, якості і ціни, перед вами постане ще й вибір:
 - типу пошиття спальника
 - температурної шкали
 - наповнювачів
   Розібратись в усіх цих премудростях, отак відразу справа не легка. Коли вибирав свій мішок то довго: порівнював, читав, радився і тд і тп., звичайно, бо ж від спального мішка залежить не тільки комфортний сон, але ще здоров'я і можливо життя.
   В своєму виборі не жалкую, спробую поділитись досвідом вибору спальника з вами.
   За типом пошиття спальні мішки поділяються на:
- ковдра
- кокон
   Котрий варіант кращий? Майже всі хто ходить в походи, користуються коконами - краще зберігають тепло, мають капюшон, займає менше місця в рюкзаку, можна спати не в наметі (є багато людей котрі в літні походи не беруть з собою намет) - не задуває в шию). В ковдрі набагато зручніше спати і кажуть легше просушити, але погано зберігається тепло, що є великим недоліком при низьких температурах і перекреслює усі переваги(, правда в ковдру набагато простіше засунути похідне взуття щоб зранку замість черевик ви не знайшли в наметі дві льодові скульптури, через вологу котра ввібралась в взуття за день, а за ніч замерзла.
   В підсумку пораджу таке:
- для весняних, осінніх і зимових, а ще довготривалих походів в Карпати беріть кокон
- кількаденний літній похід Карпатами, фестиваль, поспати в поїзді, відпочинок на природі з ночівлею, рибалка з ночівлею - ковдра.
   Температурна шкала.
   В залежності від того в яких умовах ви плануєте використовувати спальний мішок і підбирайте температурну шкалу.
   Ось так вигляд має температурна шкала, сертифікована відповідно до європейського стандарту EN13537

   Червона шкала над якою пише COMFORT - означає, що до -2°С ви можете спати комфортно в розслабленій позі.

   Жовта LIMIT - в теорії ви повинні спати не прокидаючись, але в "позі ембріона" і якщо ви чоловічої статі - при температурі -8°С, як буде почуватись при цій температурі жінка, на жаль, сертифікована шкала мовчить, тут усе залежить від особистої терморегуляції.

   Синя EXTREME - межа виживання, тут вже не йдеться про сон в спальному мішку.  

   Але пам'ятайте, що ці параметри враховують, що спальний мішок сухий, людина, що спить в мішку здорова, порівняно не стомлена (знесилена), захищена від вітру. Отож ці межі ще не означають, що ви наприклад: стомлений, після пройдених кілометрів, а ще попали під дощ і промочили спальник будете в ньому комфортно спати при -2 °С.

Вибір туристичного рюкзака для походів

   Туристичний рюкзак повинен бути зручним, надійним, містким.
   Пам'ятаю, як після перших своїх походів, задумався про купівлю нового рюкзака, бо мій старенький, котрий я купив давним-давно уже не справлявся з навантаженнями, та і якість його була не дуже. Так почалась епопея з вибором рюкзака для нових походів). Тепер набутим досвідом поділюсь з вами.

   Відразу скажу, купуйте рюкзаки тільки відомих торгових марок і в спеціальних туристичних магазинах - це не гонитва за брендом чи іншими понтами, це надійність перевірена не одним туристом. Куплений на ринку рюкзак, китайського виробництва від фірми "супер-пупер Travel" - це максимум кілька походів або навіть менше, а з плечима і спиною котрі болять, через неякісно пошиті лямки і пояс рюкзака, а також конструкцію каркасу - шукати в корчах уламки фурнітури, що розлетілась на куски від ваги рюкзаки справа невесела, чи пришивати або зашивати по декілька разів на день окремі частина рюкзака. Хоча для поїздок на фестивалі такі рюкзаки непогано підходять, та і якщо ви справді хочете в похід то ніякі неполадки спорядження вас не зупинять, а незручності - справа десята).

Від Горган до Свидовця

  Маршрут:  село Бистриця - гора Гропа - гора Велика Братківська - перевал Околе - гора Татарука - гора Трояска - гора Геришаска - хребет Апшинець - гора Крачунєска - гора Стіг - Драгобрат

 
   Нарешті вибрався на Свидовець, поглянути на красу гірських озер про котру не раз чув і читав. Довго роздивлявся карту вибираючи звідки почати похід і все ж вирішив буду іти з Бистриці через Гропу до перевалу Околе, а далі в Драгобрат і звідти в Ясіню.
   Маршруткою Львів - Івано-Франківськ, що відправляється о 7:35 з головного вокзалу Львова доїхав до вокзалу в Франківську, вартість 60 гривень, а з Франківська до Надвірної комфортабельним автобусом за 12 гривень, відправлення о 11:20. Тепер до наступної маршрутки потрібно трішки пройтись, ось карта.

   Правильну дорогу мені підказали на автостанції і навіть трішки провели, за що я щиро вдячний. Автобус з Надвірної в Бистрицю відправляється о 13:00. Дорога скажу вам чесно більше нагадує танковий полігон тому цих 30 кілометрів ми плелись півтори години.
   14:30 ось я і в Бистриці, на зупинці де колись закінчився мій перший похід, а тепер починається новий, уже навіть не знаю який по рахунку.
   Спер рюкзак до плота, прикурив сигарету і поки курив, згадував, як колись прийшли ми сюди мокрі, змучені, але щасливі. Спогади штука хороша, але зараз час творити нові, відправляю недопалок в урну дістаю карту, компас і вперед по спогади, і не тільки).

Фото з походу Чорногорою. Від Смотрича до Несамовитого через Піп Іван / Photo from a hike Chornogora. From Smotrych to Nesamovyte through Pip Ivan

Україна
Івано-Франківська/Закарпатська область
Українські Карпати

Ukraine

Ivano-Frankivsk/Zakarpatsky region

Ukrainian Carpathians